В одній із брошур “Української Nародньої Партії” з 1905 р. читаємо таке:

“Головна причина нещастя нашої Nації — брак Nаціоналізму серед широкого її загалу. Вплив московської культури й московського суспільства був до останніх 10 років настільки сильний, що українці щиро повторяли за своїми лукавими учителями – москалями, що Nаціоналізм узагалі дурниця, що сепаратизм теж нерозумна річ, бо ідеал усіх народів лежить у з’єднанні. В останніх часах хвиля Nаціоналізму розливається щораз більше по Україні. Ця нова течія тепер повинна винести тяжку боротьбу з старими течіями…

Nаціоналізм це велетенська й непереможна сила. Під її могутнім натиском ламаються, здається, непереможні кайдани, розпадаються великі імперії й з’являються до історичного життя нові Nароди, що до цього часу були під чужинними гнобителями. Nаціоналізм єднає, координує сили, рве до боротьби, запалює фанатизмом поневолену Nацію в її боротьбі за самостійність… Українська Nація мусить піти шляхом Nаціоналізму, перейде його та повалить усе, що стоятиме перепоною на цій дорозі”.

Ці думки настільки свіжі й актуальні, навіть термінологія настільки сучасна, неначе б ці слова писані тепер, в наші дні, а не пів століття тому назад, за царського режиму, далеко перед першою світовою війною, і на чверть століття перед створенням “Організації Українських Nаціоналістів”.

Крім вказання на значення і силу Nаціоналізму, бачимо тут і з’ясовання Nаціонального солідаризму (“Nаціоналізм єднає, координує сили”), що є головною основою ідеології нинішньої “Організації Українських Nаціоналістів”.

Володимир Мартинець “Ідеологія Організованого і т.зв. Волевого Nаціоналізму”. 1954 рік.

Долучайся до Nаших лав!

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️