3 лютого 1929 року у Відні завершився конгрес представників націоналістичних організацій, який проголосив створення Організації українських націоналістів. У роботі Конгресу брали участь делегати від Групи української національної молоді, Ліги українських націоналістів, Союзу української націоналістичної молоді, Української військової організації (УВО)

ОУН була підпільною організацією. Вона видавала легальні та нелегальні газети й журнали, дотримувалася військових методів керівництва, мала жорстко централізовану структуру.

Політична доктрина ОУН була сформульована в її програмних документах 1929 року, а в остаточному вигляді – у програмі, прийнятій її Великим збором у 1939 році. Вона ґрунтувалася на пріоритеті інтересів української нації, яка проголошувалась абсолютною цінністю, “найвищим типом людської спільноти”.

Метою організації було створення української самостійної соборної держави. Форми державної влади мали відповідати послідовним етапам державного будівництва. На етапі національної революції передбачалося встановлення національної диктатури, покликаної після відновлення державності здійснити невідкладні заходи з закріплення новоствореного режиму.

Глава держави повинен був створити законодавчі органи “на засаді представництва всіх організованих суспільних верств”.

Свою державну концепцію ОУН будувала виходячи з того, що українські землі окуповані Польщею та СРСР. Тому українські націоналісти не визнавали всі ті міжнародні акти, договори та домовленості, які роз’єднали українські землі, ліквідували українську державність.

Будівництво соборної незалежної України мало завершитися повним вигнанням з українських земель усіх окупантів. Виходячи із завдання створення української державності, ОУН закликала до боротьби проти польського та радянського режимів, підготовки до національної революції на всіх українських землях.

Як ефективно, а головне весело воювати та Теорія великого Порошенка.