В далекому 2005 р. існувала в Україні ГО “Донецкая республика”. Заснована була в Донецьку, політичній “вотчині” Віктора Януковича, без чийого відома нічого в Донбасі не відбувалося. Активісти “Донецкой республики” проводили публічні акції, в тому числі в Києві. Охороняла ці акції українська міліція. Курували цю ГО з Кремля. Ця організація виступала проти основ конституційного ладу та сильної української держави, не підтримувала Збройні сили України. В 2014 р. ця ГО була використана для розгортання російського гібридного окупаційного проекту “Донецкая Народна Республика”.

Не подобалася днр-ам ряд статей Конституції України, спиралися на іноземну силу, у важкий час підірвали єдність держави. На весь інтернет і з численних російських ЗМІ спікери ДНР отруювали мозок українців антимілітарною пропагандою, яка полягала у поясненні, чому не треба підтримувати ЗСУ і добровольчі батальйони в Антитерористичній операції.

Хто публічно підтримав медійну позицію ДНР і РФ на початку війни, в 2014 р.? Олена Шевченко, голова лгбт-організації “Інсайт”. Вона лишила ось такий допис в Facebook у 2014 р.: “Тем кто интересуется почему “ми” и ЛГБТ не собирают деньги для вооружения нашей армии. Отвечаю: ми НЕ ИНВЕСТИРУЕМ В ВОЙНУ И УБИЙСТВА. Война не имеет ничего общего с правами человека”.

За каденції якого Президента в Україні почав діяти ГО Київпрайд? У 2012 році за каденції проросійського президента Віктора Януковича. В якому році в Україні офіційно відбувася перший Київпрайд – в 2013 р. Тоді 80 фріків охоронялися кількома сотнями міліціонерів. Захід в центрі Києва, безумовно це було погоджено міністром внутрішніх справ Захарченком Віталієм, громадянином РФ. Між іншим З кінця лютого 2014 р. в розшуку СБУ, постійно проживає в РФ. Саме він був одним з архітекторів кривавих розгонів і розстрілів протестувальників Революції Гідності.

Цікаво, як з одного боку проросійські сили підтримували сепаратизм в Україні, а з іншого боку сприяли розвитку лгбт-руху.

Одною з двох офіційних уповноважених Київпрайду є Анна Шаригіна. В 2023 р., висловлюючи свою позицію щодо перейменування одної з вулиць Харкова, вона назвала покидьком полеглого Героя України, командира добровольчого підрозділу “Фрайкор” Георгія Тарасенка, який загинув під час оборони Харкова. Можливо це тільки її позиція, бажати смерті діючим командирам підрозділів Сил Оборони України?

Аж ніяк, в 2022 р. засновниця «Ukraine.pride» Софія Лапіна бажала смерті іншому командиру-добровольцю – Євгену Карасю, побажавши йому: “сподіваюсь тебе шлюху там і йобнуть”. Писала вона це, сидячи у Мюнхені і ностальгуючи за СРСР, адже її власний опис сторінки Фейсбук був “Made in 1990 in USSR”. Ця ностальгія цілком обгрунтована, адже саме в 1920-х рр. в СРСР комуністична партія проводила соціальні експерименти по ліквідації інституту шлюбу та нормалізації одностатевих відносин.

UKRAINE PRIDE – лгбтік-організація, за їх словами, “об’єднує адвокацію прав людини, культуру та мистецтво”. Серед співзасновників його був громадянин РФ і Таджикістану Імамов Улугбек, зараз проживає в Берліні, де судячи з його розповідей в Інстаграм, бореться з суїцидальними думками, “чистить простір” сирійськими травами та ходить у “рітріти”.

На початку 2022 р. величезна кількість “лгбт-активістів” за дивним збігом опинилася у Німеччині, отримавши в соціальних мережах глузливу назву “ТРО-Мюнхен”. Дехто після перемог ЗСУ повернувся до України, відновивши свою деструктивну діяльність на українській землі, а дехто досі в лавах “мюнхенського тро”.

Лгбтік намагається влізти і у військове середовище, проводячи там справжні інформаційні диверсії. Наприклад, публічне проголошення свого сзч від засновника ГО “Українські лгбт військові” Сергія Гнєзділова 1 вересня 2024 р. на “Фестивалі думок у Києві” і ціла кампанія в лівих змі по виправданню цього вчинку та популяризації персони Гнєзділова. Ще більш цікавим є вибір Гнєзділовим свого адвоката – Олександр Щадрін, захисник мера-сепара Нелі Штепи та очільника Антимайдану Топаза. Та і сам Щадрін відкрито засуджував Революцію Гідності.