Шукаючи обрії для побудови майбутнього, маємо знати на чому стоїть фундамент нашого Nаціонального будинку – Української Держави. Це ХV сторіччя.

XV сторіччя – це доба, коли права людей залежали від обов’язків, які вони на себе взяли – в суспільстві замість лицемірної рівності панувала природна ієрархія.

XV сторіччя – це доба існування Великого князівства Литовського і Руського, в якому проживали пращури сучасних українців, литовців й білорусів. Державне право ВКЛР ґрунтувалося на праві Київської Русі, в руська мова була панівною.

XV сторіччя – це легендарна битва під Грюнвальдом 1410 р., в якій об’єднані війська Русі-України, Польщі та Литви розбили Тевтонський орден хрестоносців та зупинили сторічний німецький натиск на схід.

XV сторіччя – це всебічний розвиток суспільства Русі-України, наприклад відкриття першої друкарні у Львові в 1460 р. і першої артилерійської майстерні, знову ж таки у Львові, в 1468 р. У 1481 р. Українець Юрій з Дрогобича стає ректором найстарішого в світі університету – Болонського, та друкує там свої книги латиною, зокрема “Прогностичну оцінку поточного 1483 року”, що вийшла друком у Римі 7 лютого 1483 р.

XV сторіччя – це домінування над Москвою. У 1404 р. великий князь литовський і руський Олександр – Вітовт приєднує Смоленськ, у Новгороді й Пскові на княжі столи були посаджені ставленики Вітовта. За його життя внаслідок війн з Москвою, від неї відходять Вязьма, Козельськ, Мценськ та входять до складу Великого князівства Литовського і Руського. Тверський і рязанський князі визнають васальну залежність від Олександра-Вітовта.

XV сторіччя – це королівський з’їзд Європи у Луцьку 1429 р. на заклик Великого князя Литовського і Руського Олександра-Вітовта, на який прибув, зокрема, імператор Священної Римської імперії Сигізмунд І Люксембург.

XV сторіччя – це доба справжнього відродження нашої Батьківщини після важкого “татарського потопу” ХІІІ ст. Ми повертаємо собі наше чорноморське узбережжя. Великий князь Литовський і Руський Олександр-Вітовт визволяє від татар Південь України та закладає там кілька фортець, що стали початком сучасних міст Одеси й Миколаєва.

XV сторіччя – це поява козацтва на теренах України, яке боронило Батьківщину від мусульманської навали. Козаки в 1489 р. брали участь в поході польського короля Яна Ольбрахта проти кримських татар. Козаки служать в загонах київського воєводи та черкаського намісника Великого князівства Литовського і Руського. У 1492 р. козаки вже самостійно беруть на абордаж турецьку галеру біля фортеця Тягиня, звільняючи українських бранців. А в 1493 р. в складі війська князя Богдана Глинського, намісника великого князя у Черкасах, беруть штурмом турецьку фортецю Очаків.

XV сторіччя – це заснування уряду великого гетьмана литовського, командувача усім військом Великого князівства Литовського і Руського – першим великим гетьманом у 1497 р. став волинський князь Костянтин Іванович Острозький, що увійде і історію своєю легендарною перемогою під Оршею над військом Московського царства.

XV сторіччя – це прихід Магдебурзького права в українські міста, яке надавало станове самоуправління та власне судочинство, господарські привілеї, що в сукупності значно сприяли розвитку міст в Україні. Магдебурзьке право отримали Стрий та Володимир-Волинський у 1431 р., Луцьк у 1432 р., Снятин у 1442 р., Мукачеве у 1445 р., Рівне у 1492 р., Київ у 1494 р. Магдебурзьке право було ліквідовано в Україні тільки за часів Російської імперії.

Прагнучи закріпити суб’єктність України в майбутньому Балто-Чорноморському союзі, ми, Українські Nаціоналісти ХХІ сторіччя, водночас дивимося на приклад XV сторіччя. А саме на успішне упокорення Московії союзними військами українців, литовців і білорусів, єдиний економічний простір від Балтики до Чорного моря та бурхливий розвиток України.

Ми пишаємося XV сторіччям Русі-України та нашими славними пращурами, які не знали слабкості і рівності, встановлюючи свій порядок на грані двох світів!