Наступ 3-тисячного загону Червоної Гвардії під командуванням полковника Муравйована на Київ ставила під загрозу існування Української державності. У цей вирішальний час, на захист України встала пасіонарна меншість, серед якої були студенти – які й взяли участь у вирішальній битві під Крутами.

Передумови

Тривають Визвольні змагання. Радянські війська окупували Харківську, Катеринославську та Полтавську губернії і йдуть маршем на столицю Української Держави. Від початку революційних змагань, УНР внаслідок відсутності чітко визначеної позиції та ліберальної політики із майже 300 тисяч війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще влітку 1917 року, чисельність військових формувань зменшилася до близько 15 тисяч людей в усій країні.

На руку російським комуністам грала як слабкість українського соціалістичного уряду, так і власна ефективна пропаганда серед військових, робітників і селян. Внаслідок цього, велика частина населення якщо не симпатизувала окупанту, то була нейтральною.

На Київ вирушило два загони, загальною кількістю в понад 3000 солдат, включно з матросами, 12 гарматами та бронепотягами. Молодь, яка завжди відчувала та відчуває почуття відповідальності за власну країну стала, як і сьогодні, авангардом захисту України. Тому, на противагу більшовикам, окрім загону Вільного козацтва армії УНР, встали: 300 юнаків 1-ї Української військової школи й помічний студентський курінь, що налічував до 120 людей.

Хід бою

Обороною керував Аверкій Гончаренко. Захисники мали зустріти ворога у місті Бахмач, але через сильну лояльність місцевого населення до більшовиків, довелося відступити на станцію Крути, де вдалося організувати оборону. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня почала рити окопи та споруджувати земляні укріплення. Гончаренко сформував 4 сотні бійців. Ліворуч розташувалися 2-га юнацька і студентська сотні, праворуч – 3-тя і 4-та юнацькі сотні. 1-ша сотня залишалася у резерві правого крила. Студентський курінь було поділено на чотири чоти (взводи) по 28 — 30 людей. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Об’єднавши сили з загоном Берзіна, Михайло Муравйов відправив на приступ свої найкращі сили, себто, петроградських і московських червоногвардійців, а також загін матросів-балтійців. Наступ піхоти мали підтримати гарматним і кулеметним вогнем два бронепотяги.
Таким чином, всього на ст. Крути мали наступати близько 1 000 бійців і 2 панцерні потяги. За потреби ці сили могли втричі зрости за рахунок менш боєздатних “революційних” загонів, зосереджених у Бахмачі. Петроградці пішли в наступ першими.

Сотник А. Гончаренко згадував:

“Вчасним ранком червоні розпочали свій наступ в зімкнутих колонах; виглядало так, якби йшли на параду, занедбуючи найпримітивніші засоби безпеки… Передні частини червоних, йдучи в зімкнутих колонах, очевидно, були певні нашої втечі, а зі станційної служби по апарату на їхні виклики ніхто їм не відповідав.
Тільки-но червоні зблизились на відстань стрілу, ми їх привітали сильним огнем 4 сотень і 16 кулеметів. Щойно під прямими стрілами переходили вони до розстрілень, поносячи великі втрати в своїх рядах. Наступні відділи уже приймали бойовий порядок”.

Бій невпинно тривав до самого вечора. Крутянці героїчно відбивали приступ за приступом, але час грав не на користь захисників: командуючому атакою постійно надходили свіжі сили, під’їхав ворожий бронепотяг, влаштувавши обстріл з тилу, зростаючі втрати, але вимусила захисників покинути позицію звістка про зраду куреня шевченківців, що загрожувало ударом в запілля.

Дочекавшись настання сутінок, Аверкій Гончаренко надав наказ відступати. Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати.
Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону.
Коли решта захисників Крут зібралися коло ешелонів, то Гончаренко помітив відсутність однієї розвідувальної чоти студентів. Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на ст. Крути, вже зайняту червоногвардійцями.

Розлючені більшовики, отримавши у свої руки полонених студентів, влаштували звірячий акт помсти за свої великі втрати у кількості 300 чоловік. Студентів було замордовано розбиттям голів, вибиванням зубів і виколюванням очей. Наступного дня їх було розстріляно.

Наслідки

Завдяки проявленому героїзму пасіонарної молоді, небайдужої до долі Української Держави – наступ на Золотоверхий Київ було затримано на 4 дні. Цей дорогоцінний час дав можливість уряду укласти Берестейський мир, що врятував українську державність. Яким би не були страшні виклики сьогодення, героїзм і відданість Ідеї є єдиним спасінням для Української Nації.

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️