Студентська революція на граніті

Ініційовані Михайлом Горбачовим реформи, направлені на модернізацію радянського суспільства, не дали бажаних результатів. Послаблення ідеологічного переслідування незгодних з політикою комуністів сприяло появі в Україні численних організацій національно-демократичного спрямування, які на перших порівняно демократичних парламентських виборах радянського періоду, що відбулися у березні 1990 року, отримали майже чверть мандатів.

Опозиційні до компартії сили у кінці травня 1990 року сформували в парламенті групу «Народна Рада» під головуванням Ігоря Юхновського, до котрої увійшло 126 депутатів. Це об’єднання протистояло консервативній більшості з 239 народних обранців з групи «За суверенну Радянську Україну». Попри ідеологічні розбіжності, Верховна Рада під головуванням комуніста Леоніда Кравчука 16 липня прийняла «Декларацію про державний суверенітет України», в якій формулювались тези щодо побудови самостійної держави в рамках нового союзного договору.

Прагнучи запобігти укладанню нового союзного договору і привести у відповідність чинну Конституцію УРСР положенням «Декларації про державний суверенітет», «Студентське Братство Львівщини» та «Спілка незалежної української молоді» розпочали акцію ненасильницької громадянської непокори. Так 2 жовтня 1990 року в Києві на площі Жовтневої революції (нині — Майдан Незалежності) кілька десятків студентів з Києва, Львова та Дніпропетровська оголосили про початок голодування і близько 20-ї годин звели намети.

Станом на 3 жовтня у голодуванні брало участь 137 осіб, а на площі налічувалося 49 наметів. Була створена координаційна рада протестувальників під керівництвом Олеся Донія, Маркіяна Іващишина та Ігоря Коцюруби, яка на «круглому столі» з депутатами Верховної Ради 9 жовтня сформулювала звернення студентства. Молодь вимагала перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року, повернення на територію УРСР українських солдатів, які проходили строкову службу за межами України, націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ, відмова від підписання нового союзного договору та відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола як активного поборника збереження СРСР.

На підтримку вимог студентів 10 жовтня голодування оголосило 9 депутатів Верховної Ради, біля якої 16 жовтня з’явилося друге наметове містечко з 11 наметів, де було 45 голодувальників. Загалом в цей день у голодуванні брало участь 298 студентів (27 з них голодували з першого дня), яких страйками підтримали ВНЗ та технікуми Києва та Львова.

«Революція на граніті», як її назвала преса, завершилась 17 жовтня 1990 року, коли Верховна Рада 314-ма голосами «за» при 38-ох «проти» прийняла постанову № 402-XII «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в Києві з 2 жовтня 1990 року», котрою задовольнила більшість висунутих вимог — у 1991 році провести референдум з питання довіри Верховній Раді Української РСР 12-го скликання, прийняти Закон про проходження строкової військової служби громадянами України на території республіки, утворити тимчасову комісію з питань націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території України, не укладати новий союзний договір до прийняття нової Конституції України та привести чинну Конституцію УРСР у відповідність з положеннями «Декларації про державний суверенітет».

Після провалу путчу у Москві, 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР 12 скликання конституційною більшістю прийняла Акт проголошення незалежності України і як Верховна Рада України I скликання без перевиборів пропрацювала до 22 квітня 1994 року.

Популярні новини