Дві постаті – Євген Коновалець і Андрій Мельник

Москва та Польща, яка теж зраділа московському злочину, не досягнули цілі. Смерть Євгена Коновальця не роз’єднала ні Nаціоналістів, ні Nароду, а навпаки, об’єднала ще могутніше всіх борців довкола нового Вождя, призначеного Євгеном Коновальцем, шефа Його штабу та найближчого співробітника з днів Хвали 1918 р. й опісля — Полковника Андрія Мельника. Хто такий Андрій Мельник – не треба згадувати. Українська Армія, з якої виросли УВО-ОУN, самі про це говорять. Підпольна боротьба в Українських Землях, львівські Бриґідки, зрошені кров’ю Краєвого Команданта УВО – Андрія Мельника, ні пекло тюрем, тортури, ні радощі революційної боротьби в краю – не є чужі Андрієві Мельникові – Підпольщикові, Провідникові, Революціонерові!

Андрій Мельник – це одна з найздібніших постатей наших визвольних змагань 1918 р. і найвидатніша Постать підпольної боротьби в Українських Землях після програної 1919 р.
Андрій Мельник – це підпольна ОУN в краях! Тому особливо близький Він душам подпольників – безіменних людей!
Андрій Мельник – це Маківка, це й героїчна боротьба СС-ів, це й постійна аж до останньої хвилини, коли перебрав пост Вождя Руху і народу, провідну і команду участь в рев.боротьбі ОУN в Українських Землях.
Вістку про покликання на пост Вождя руху Андрія Мельника прийняв Український Nарод радісно.
Андрій Мельник – є суворою постаттю, передусім людиною чину. На звук Його імені як Вождя, мовкнуть свари й крамоли серед всіх чесних українців.
Тверда рука й великий Дух нового Вождя дають запоруку однакого успішної боротьби за УВД, як це було під кермою Євгена Коновальця.
Пост Провідника найважнішого й найважчого відтинку світової боротьби проти большевизму й Росії (а з нею Польщі, як союзника та решти окупaнтів УЗ), Вождя України – достойно обсаджений.
Андрій Мельник, Вождь передусім Nаціоналістичної України, має на життя й смерть відданих йому революціонерів ОУN. Коли вони у присязі говорять:

«Вірність, хоробрість та послух прирікаємо нашому Вождеві аж до нашої смерті», – то це не пуста фраза!
Це слово серця Революціонерів, особливих людей! Як за Євгена Коновальця, так за Андрія Мельника, українські революціонери підуть без позву, коли Він накаже, та в Його захист добровільно на смерть!
Так супроводжають оцею дорогою усі українські революціонери свойого нового Вождя в Його преважній праці!
Вождь погиб! Хай живе Вождь!

Ярослав Карбович-Стецько, ідеолог Українського Nаціоналізму. 1939 р.

.