6 грудня — День Збройних Сил України. Сьогодні вже не виникає сумнівів, що сильна держава починається із сильної армії. Nаші Збройні Сили є справжньою Nаціональною гордістю й гарантують стабільність та суверенітет України.

Більшість добровольців які одразу вирушили на фронт ще з 2014 року – це люди Nаціоналістичних переконань, які мали в собі з самого початку стержень сталевого духу. Ви — сталевий щит України. Ви — це фундамент Nашого майбутнього.

Кожен етап нашої історії залишав своїх героїв, які зі зброєю в руках виборювали право України на свободу. Українське військо — це спадкоємці слави княжих дружин, козацьких полків, Січових стрільців і повстанських загонів. Сьогодні ЗСУ — це продовження цієї традиції. Це ті, хто є нащадками древньої звитяги, й стоять на передовій, вписуючи нові сторінки в книгу Nашої боротьби.

Кожне врятоване життя, кожен деокупований сантиметр рідної землі – це лише ваша заслуга. Якби не ви, Україна як самостійна, незалежна держава, давно була б стерта з лиця землі. Безмежно дякуємо кожному з вас, за щоденні титанічні зусилля, які ви докладаєте у боротьбі за безхмарне майбутнє України! Вічна пам’ять воїнам, які поклали своє життя у боротьбі за незалежність!

6 грудня символічно збігається з днем початку Першого Зимового Походу армії УНР тилами більшовиків і денікінців. Як тоді, так і зараз наш народ знаходиться у стані перманентної війни із зовнішніми ворогами.

Маршрут пролягав територіями нинішніх Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Вінницької областей. За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Армії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції [1917—1921 рр.], під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби з численними ворогами. Досягнута головна мета — збережена армія УНР. Діяли вони партизанськими зʼєднаннями у ворожому запіллі – без підтримки влади, союзників і т.д. Лише з підтримкою місцевого населення та проукраїнських отаманів.

«Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування. Мертвець воскрес і на «живих людей» напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть», – писав про похід один з його учасників, генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник.

Під проводом генерала Михайла Омеляновича-Павленка українські війська успішно прорвались в тил червоної армії, подолали тисяч на тисячі кілометрів й провели понад 50 успішних боїв.

Похід тривав рівно п’ять місяців — з 6 грудня 1919 по 6 травня 1920 року — і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій часів Української революції 1917-1921 років. Цей похід був можливим лише завдяки вмотивованому українському воїнству. Успішним не завдяки, а всупереч невдалому керівництву Петлюри і його оточення.

3/10. Пам’ятай про великі дні Nаших Визвольних змагань.

Слава ЗСУ! Слава Україні!

Вступай до Центурії – новітньої Організації Українських Nаціоналістів!

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️