Згідно з ісландськими літописами, у 1000 році вікінг Лейф Ейріксон під час плавання з Норвегії до Гренландії збився з курсу й випадковим чином став першовідкривачем Північної Америки

У 999 році 29-річний він відправився у Норвегію, де став членом бойової дружини короля Олафа Трюггвасона, який саме домігся виходу з-під данської корони та захопив Західну Норвегію, де став активно насаджувати християнство.

Хрещення від нього прийняв й Лейф, який восени 1000 року відплив на батьківщину у супроводі єпископа та команди з 35 чоловіків. Згідно із «Сагою про Еріка Рудого», їх дракар під час шторму збився з курсу та випадковим чином пристав до землі, названої Ейріксоном «Вінланд».

Найстаріша згадка про Вінланд міститься в трактаті «Діяння архієпископів гамбурзької церкви», написаному між 1073 і 1076 роками німецьким хроністом Адамом Бременським. Не згадуючи самого факту її відкриття, він пов’язує назву Вінланд з виноградною лозою, на яку було багате узбережжя невідомої землі. Це мало б означати, що Лейф Ейріксоном досягнув принаймні узбережжя Затоки Святого Лаврентія в районі теперішньої канадської провінції Ньюфаундленд та є першовідкривачем Північної Америки.

На початку 1960-х років норвезькі археологи Хельге та Енн Стін Інгстади у північній частині Ньюфаундленду виявили скандинавське селище кінця XI століття, яке було ідентифіковане як найдавніше європейське поселення в Америці.

Крім того, виявлені на Баффіновій Землі артефакти також підтвердили, що вікінги побували у Північній Америці принаймні на п’ять століть раніше за Христофора Колумба.

У 1964 році Конгрес США одноголосно уповноважив президента Ліндона Джонсона оголосити 9 жовтня щорічним загальнодержавним «Днем Лейфа Еріксона».