СВЯТО ПЕРУНА

20 липня — не простий день календаря. В цей день в часи Русі давні українці святкували день Бога Війни Перуна, одного з головних Богів давньоруського пантеону. В 980 р. київський князь Володимир Святославович навіть зробив його центральним у своєму пантеоні.

Як писав книжник у Іпатіївському літописі: « І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, — а голова його срібна, а вус — золотий… Володимир же посадив Добриню, вуя свого, в Новгороді. І Добриня, прийшовши в Новгород, поставив кумир Перуна над рікою Волховом, і приносили йому жертви люди новгородські яко Богу».

Перун — один з трьох синів небесного Бога-батька Сварога. Його брати — Дажбог і Вогонь Сварожичі. Усі ці Боги мали вогняну природу. Ще Григорій Сковорода у своїх віршах називав Перуна огнистим, а його природним атрибутом є блискавка, яка є джерелом для появи вогню під час влучання в землю. В українській мові одна з Nародних назв блискавки — це Перун.

Єдине збережене зображення Перуна, яке до нас дійшло — це з Збруцького ідола, кам’яної скульптура ІХ ст., яка була знайдена в 1848 у р. Збруч біля с. Личківці (нині с. Гусятинського р-ну Тернопільської обл.). Висота скульптури — 2,57 м. Збережена завдяки старанням графа Мечислава Потоцького, який передав її до Краківського музею.

Скульптура демонструє основу релігійного світогляду наших пращурів — багатопроявність Бога Рода: 3 виміри, 5 Богів, 5 людей — всі вони об’єднані у вертикальну структуру, будучи різними проявами Вічного Порядку. У першому Вимірі, який демонструє Вищий світ ми бачимо Бога війни та державної влади Перуна Сварожича. Його атрибути — меч і кінь.

Русини не з проста особливо шанували меч — ось як писав про їх ставлення до меча в ІХ ст. арабський історик Абу-Алі Ахмед Ібн-Омар Ібн-Даст у «Книзі коштовних скарбів»: «Коли в когось з них народиться син, то він бере вийнятий з піхов меч, кладе його перед новонародженим і говорить: «не залишу тобі в спадщину ніякого майна, а будеш мати тільки те, що здобудеш собі цим мечем». Арабський історик Шараф аз-Заман Тагир аль-Марвазі писав: «Вони, русь, численні і вважають меч, як засіб існування. Якщо вмирає у них людина й залишає дочок і синів, то все майно дістається дочкам, синам же дають тільки меч і говорять: «Батько здобував собі добро мечем, наслідуй його приклад».

Найбільшою карою для русинів була не смерть, а полон — неможливість продовження боротьби. Саме таку кару, як найвищу, прописали собі русини за порушення угоди з Візантійською імперією у 945 р. В цій клятві ми бачимо Перуна: «Якщо намислить із країни Руської розладнати цю дружбу, то, скільки їх прийняло хрещення, хай дістануть відплату од Бога вседержителя — осудження їх на погибель і в сей вік, і в будучий, а, скільки їх не охрещено є, хай не мають помочі від Бога, ані від Перуна, хай не захистяться вони щитами своїми, і хай посічені будуть мечами своїми, і хай погинуть від стріл і від іншої зброї власної, і хай будуть вони рабами і в сей вік, і в майбутній».

Перша відома нам клятва Перуном — це клятва руської дружини київського князя Олега 912 р., який був наслідком успішної війни з Візантійською імперією: «Клялися оружжям своїм, і Богом своїм Перуном, І Волосом, Богом скоту».

Священне дерево Перуна — дуб. Недарма в Українській Nародній культурі дуб це дерево сили. Біля дуба на Хортиці руські воїни проводили обряди ворожіння на перемогу, як це описано у хроніці Костянтина Багрянородного.
Тваринами Перуна були вовк і кінь (зображений на Збруцькому ідолі). Зберігся опис ворожіння на перемогу за участі білого коня у західних слов’ян. При храмі Бога війни утримувався білий кінь. Перед походом його виводили з святилища і розкладали перед ним списи. «Якщо, проходячи, жодного з них він не торкався, то ворожіння вважали сприятливим і, сівши на коней, відправлялися вони за здобиччю. Якщо ж якийсь з них кінь зачіпав, то вважали свій намір відхиленим божественним конем, і до ворожіння вдавалися, аж поки, на їх думку, не взнавали, коли слід пливти за здобиччю чи здійснювати набіг», — такий опис збережений в життєписі Оттона середини ХІІ ст.

Після прийняття християнства функції Перуна розділилися між двома святими — Георгієм і Іллею. Ілля Пророк став їздити на колісниці, запряженій конями по небу та відповідати за блискавки. А Георгій став покровителем воїнів.

Мабуть, кожний знає образ святого Георгія на білому коні — але є унікальне зображення на вороному (чорному) — ікона св.Юрія зі Станилі, XIV ст., у Львівському музеї українського мистецтва ім.А.Шептицького. Кінний воїн перемагає Змія — класичний змієборчий міф для індоєвропейських релігій давнини. В християнську добу змій перетворився на символ диявола або язичництва. В Україні святий Георгій став надзвичайно популярним, адже увібрав у себе військову частину культу Бога Перуна. Святий Юр — вважався покровителем Русі-України та козацького війська, як раніше Бог Перун.

Nарод наділив св.Юрія, як і пророка Іллю, функціями Бога Перуна. Наприклад: «Юрій землю відмикає»; «Юрій весну починає, Ілля літо кінчає». Юрій «починав» весну 6 травня, а Ілля «закривав» її 20 липня.

Згідно загальноприйнятого трактування накладення традиційного календаря на християнський вважається, що Днем Перуна є 20 липня. Однак цілком можливим, що цей день міг святкуватися і 6 травня.

Головне — це бути в силі. Адже Перун — це сильний Бог, який допомагає тільки сильним. Він не терпить слабкості, він дарує перемогу тим, хто гідний її.

Традиції пращурів — це те, що дає нам духовних сил для боротьби за відродження Nаціональної Держави та поборення ворогів.

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️

Популярні новини