Європейське об’єднання з вугілля та сталі

Початок об’єднанню Європи заведено рахувати від 9 травня 1950 року, коли французький міністр закордонних справ Робер Шуман публічно виступив з ініціативою, яка мала б покласти край напруженості з ФРН, спричиненої активною експлуатацією Францією промислового потенціалу окупованих нею німецьких регіонів Рейнланд, Рур і Саар.

Ще напередодні з цього питання у Парижі пройшли таємні консультації із представниками країн Бенілюксу. Після цього суть ініціативи була доведена до відома канцлера Конрада Аденауера. Він цілковито схвалив намір поставити франко-німецьке виробництво вугілля і сталі під управління наддержавного керівного органу в рамках організації, відкритої для участі інших країн Європи.

Вже 20 червня у Парижі під головуванням Монне розпочала роботу міжнародна конференція. Вона мала узгодити митні тарифи, кредитно-фінансову політику, створити управлінські, контрольні й судові органи.

Робота зайняла більше часу, ніж очікувалось. Лише 18 квітня 1951 року Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН та Франція уклали Паризький договір терміном на 50 років, яким заснували першу європейську наднаціональну організацію — Європейське об’єднання з вугілля та сталі (ЄОВС) зі штаб-квартирою у Брюсселі.

Європейський економічний союз

1 січня 1973 року відбулось перше розширення ЄЕС. Цього разу з третьої спроби до спільноти приєднались Великобританія, яка свого часу відмовилась стати країною-засновницею. Після Суецької кризи королівство передумало. Проте його заявки двічі ветувались президентом Франції Шарлем де Голлем, а також тісно пов’язані з ним економічно Данія та Ірландія. У 1962 році де Голль заблокував й заявку Норвегії, якій зі вступом до ЄЕС не пощастило і після його відставки, — на цей раз намір уряду відхилили власні громадяни на референдумі.

Наступне розширення відбулось лише через 8 років, коли після падіння диктатури «Чорних полковників» членом європейських спільнот стала Греція. По смерті своїх авторитарних правителів 1 січня 1986 року членами ЄЕС стали Іспанія та Португалія.

Європейський союз

Цього ж, 1986 року, в Люксембурзі був підписаний Єдиний європейський акт, який вніс суттєві зміни до Римських договорів тридцятилітньої давнини. Його головна мета — створити єдиний внутрішній ринок, запровадити спільну політику в соціальній сфері, галузі науково-технологічного розвитку та охорони довкілля. Також документ поширював інтеграційний процес на сферу зовнішньої й безпекової політики.

Прагнення перейти на вищий щабель інтеграції, знайшло відбиток в укладеному 7 лютого 1992 року Маастрихтському договорі. У ньому в назві «Європейська Економічна Спільнота» відмовились від означення «економічна». Цим країни підкреслили намір перетворити об’єднання 12 країн на політичну інституцію.

Смерть коктейлів Молотова та традиція української корупції.