Микола Міхновський – ім’я того, кого ми називаємо батьком Українського Nаціоналізму. Саме він дав Nашій Nації ідею самостійної України, в часи коли навіть ідея української автономії здавалась абсурдною. Юрист, громадський діяч, організатор українського війська, автор маніфесту «Самостійна Україна» — у нього багато регалій, але в першу чергу він фундатор головного Nаціоналістичного принципу «Україна для Українців».

Народився він на Полтавщині у сім’ї священника, але шлях батька не обрав. Микола Міхновський походив зі старовинного козацького роду, його батько знав чимало українських пісень та козацьких дум, які стали базою для формування світогляду хлопця. Закінчивши гімназію, Міхновський вступив до Імператорського університету Святого Володимира (нині КНУ ім.Тараса Шевченка), де вступив до Братства Тарасівців та став співавтором їх програмного документа «Profession de foi молодих українців (Символ віри для молодих українців)». Але реалізувати свої ідеї тарасівці не змогли, практично усі його члени опинилися за ґратами. Міхновському пощастило уникнути покарання. В Києві молодий Микола разом з друзями регулярно відвідував квартиру українського громадського діяча Олександра Кониського, автора першої короткої ідеологічної праці «Український Nаціоналізм» (1875 р.).

Згодом Міхновський переїхав до Харкова, де успішно займався адвокатською справою. Йому навіть вдалося врятувати кількох українських діячів від смертної кари, внаслідок чого швидко здобув популярність і влився у місцеву українську громаду. Під його керівництвом студентська громада влаштувала концерт на честь 100-річчя «Енеїди»‎ Івана Котляревського, а також виступав перед учасниками Шевченківських свят у Полтаві і Харкові, де закликав до боротьби за волю Українського Nароду. Багато хто скептично сприйняв його заяви, та все ж він зміг запалити вогонь в серцях молодих пасіонаріїв.

Пізніше Міхновському випав шанс написати програмну статтю для Революційної Української Партії. Тоді ж Микола викладає всі свої ідеї в маніфесті «Самостійна Україна». Однак через наявність ідеологічного розколу в партії, де гору почали брати марксисти, він покидає ряди РУП.

«Самостійна Україна» та викладені в ній ідеї на свій час були справжнім проривом в Українській Nаціональній думці. Маніфест мав ефект справжньої ідеологічної бомби, яка вибухнула. Випереджуючи час, він оголосив Самостійну Україну святою метою для Української Nації і протиставив проти себе прихильників всесвітнього гуманізму (комуністів, соціалістів, лібералів і соціал-демократів) не зважаючи на те, що ці ідеології набували популярності серед мас.

На фоні популяризації занепадницьких ідей гуманізму та популярності марксистів, Міхновський почав об’єднувати українських самостійників і заснував Українську Nародну Партію.

В одній із статей УНП він проголошує і досі актуальні слова:

«Головна причина нещастя нашої Nації — брак Nаціоналізму серед широкого її загалу. Вплив московської культури й московського суспільства був до останніх 10 років настільки сильний, що українці щиро повторяли за своїми лукавими учителями – москалями, що Nаціоналізм узагалі дурниця, що сепаратизм теж нерозумна річ, бо ідеал усіх народів лежить у з’єднанні. В останніх часах хвиля Nаціоналізму розливається щораз більше по Україні. Ця нова течія тепер повинна винести тяжку боротьбу з старими течіями…

Nаціоналізм це велетенська й непереможна сила. Під її могутнім натиском ламаються, здається, непереможні кайдани, розпадаються великі імперії й з’являються до історичного життя нові Nароди, що до цього часу були під чужинними гнобителями. Nаціоналізм єднає, координує сили, рве до боротьби, запалює фанатизмом поневолену Nацію в її боротьбі за самостійність… Українська Nація мусить піти шляхом Nаціоналізму, перейде його та повалить усе, що стоятиме перепоною на цій дорозі».

Ще до повалення царату і початку української революції Міхновський твердо стверджував, що Україні потрібна власна, велика і сильна армія, оскільки без неї держава існувати не зможе. Українську Центральну Раду він не сприймав серйозно, адже більшість її діячів марили різними відгалуженнями марксизму, які розбились при зіткнені з російськими комуністами, які розуміли соціальну рівність по своєму.

З початком революції, Міхновський одразу створив військовий клуб ім. Павла Полуботка та став організатором перших українських полків: ім.Богдана Хмельницького та ім.Павла Полуботка. Революція дала Міхновському можливість абсолютно вільно й відкрито висловлювати свої самостійницькі погляди та потребу повної сепарації від Росії, аж до силового розв’язання цього питання. Однак не всі могли їх зрозуміти через загальну втому від Першої світової війни. Нерозуміння Українською Центарльною Радою унікальності шансу проголошення Самостійної України в момент розкладання Російської державності призвело до повстання полуботківців в Києві 17 липня 1917 р., провідником якого був Микола Міхновський. Однак навіть під тиском українських багнетів депутати Української Центральної Ради відмовилися проголошувати Самостійність України. Міхновський не наважився дати наказ на розстріл першого парламенту України, хоч він і був соціалістичним за своєю природою. Натомість діячі УЦР постаралися і домоглися відправки Міхновського на Румунський фронт з надією, що він там загине.

Однак цього не сталося. Він вижив, повернувся до Києва і разом з Дмитром Донцовим, В’ячеславом Липинським і братами Шеметами сформував Українську Демократичну-Хліборобську Партію, яка взяла активну участь у реалізації задумів Міхновського.

Ідеї Міхновського змогли втілитись у реальність аж у 1918 році, коли він взяв безпосередню участь у творення Української Держави (Гетьманату) та поваленні соціалістичного режиму Української Центральної Ради. Нажаль, через сторонні впливи Микола Міхновський не отримав обіцяної посади голови уряду Української Держави, а від посади бунчужного товариша (особистого радника) гетьмана Скоропадського вже відмовився сам, хоча його поплічники В’ячеслав Липинський і Дмитро Донцов прийняли пропоновані гетьманом посади. Відсутність Миколи Міхновського в державній еліті відновленої традиційної Української Держави призвела до непоправних помилок гетьмана і втрати державності.

І навіть після цього, Міхновський не опустив рук, переїхав на українську Кубань, де скористався оголошеною червоною владою тимчасової політики «коренізації» – і провадив українізацію освіти на Кубані. Однак довго це тривати не могло, він був  з Кубані, ним зайнялися червоні каральні органи і після чергового допиту він був знайдений повішеним на подвір’ї свого побратима Володимира Шемета з передсмертною запискою: «Ніж вони мене, краще я сам себе».

Микола Міхновський був першим, хто проголосив ідею України як Соборної, Самостійної Держави. Втіленню цієї ідеї він присвятив все своє життя.

І нам, вдячним нащадкам, новітнім Українським Nаціоналістам треба завершити його справу.

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️