Сьогодні організація Центурія вітає з 37-річчям свого засновника, в минулому заступника командира Патріоту України, 2-го командира гвардійського полку «Азов», екс-командира ССО «Азов-Київ» та нині заступника командира 3 ОШБр — Ігоря Михайленка, відомого як «Черкас».

Ігор Михайленко: Шлях Українського Nаціоналіста

«Мені було 17 років, я вчився у Харкові. Це був 2005 рік. Я йшов вулицею Харкова і побачив на стовпі листівку Організації «Патріот України». Я чув про цю організацію ще і раніше та вже певний час прагнув приєднатися до неї. Я подзвонив по вказаному телефону – мені призначили місце зустрічі. На неї прийшов Андрій Білецький, керівник Організації. Так я потрапив до лав Патріоту України», – згадує свій початок шляху Українського Nаціоналіста Ігор Михайленко «Черкас», командир Центурії, співзасновник добровольчого батальйону «Азов», екс-командир гвардійського полку «Азов» і спецпідрозділу ССО “Азов-Київ”, співзасновник і командир 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.

За 5 років в організації «Патріот України» Черкас пройшов шлях від рядового бійця Харківського осередку до його командира – в 2011 році. Вже тоді він став правою рукою Андрія Білецького і курував діяльність усіх осередків Організації на Сході України. Патріот України займався гуртуванням української молоді навколо Ідеї Nації, ідеї Української Самостійної Соборної Держави – ця ідея вимагала чину, діяльності. Ідея Nації – це єдине, що було потрібно, щоб запалити молодь. Коли Ігор Михайленко в 2011 р. приїхав на Хортицю на огляд і затвердження новосформованого Запорізького осередку Патріоту України – він привіз з собою для осередку лише одну річ – жовтий стяг з чорною Ідеєю Nації.

Патріот України об’єднав кілька тисяч молодих Українських Nаціоналістів, переважно на Сході України, і займався військово-спортивною підготовкою молоді, вуличною боротьбою проти комуністичних і проросійських сил, боротьбою проти алкогольного та наркотичного геноциду Української Nації, допомогою місцевим українським громадам, боротьбою з нелегальною міграцією та мафіозними структурами іноземного походження. Харківський осередок Патріоту України, який очолював Ігор Михайленко, нараховував більше 200 бійців, не рахуючи простих прихильників.

«У нас були військові вишколи, на яких говорилося, що Росія – споконвічний ворог, що вона так чи інакше нападе. Те, що відбулося в 2014 р., ми обговорювали в 2007-2008 рр. Для нас це не було новиною, ми до цього готувалися. І як тільки ми змогли – ми долучилися до захисту держави».

Це був найбільший осередок Організації в Україні та найуспішніший. Але він вибивався з загальної політичної картини Харкова, як і вся Організація Патріот України вибивалася з загальної політичної картини 2011 року. В Харкові править Партія Регіонів, вона має свого президента і свою коаліцію у Верховній Раді – Патріот України став ворогом номер 1 для проросійського режиму Януковича, який прагнув інтегрувати України до “руссского міра”.

Все почалося 23 серпня 2011 року – тоді проросійсько налаштований ветеран війни у Афганістані за завданням СБУ у харківському офісі Патріоту України відкрив стрілянину по патріотам з пістолету – серед поранених був командир Харківського осередку і Східного терену ПУ Ігор Михайленко, який отримав кульове поранення в шию. Однак після закінчення лікування Ігор Михайленко потрапив не додому, а одразу за ґрати – СБУ сфабрикувало кримінальну справу так, що нападник став потерпілим, а Черкас, що отримав кульове поранення в шию – виявився нападником.

Майбутній командир ССО «Азов» пробув за ґратами аж до перемоги Революції Гідності – він вийшов на волю 25 лютого 2014 року. І одразу поринув в боротьбу. Разом з Андрієм Білецьким, який теж щойно вийшов з в’язниці і став на чолі Правого Сектору-Схід, він очолив штурм бази проросійського терористичного угрупування Оплот в Харкові 28 лютого 2014. Разом з ним же він тримав оборону Харківської обласної адміністрації від атакуючого проросійського натовпу, підкріпленого російським Омоном, 1 березня 2014 року, отримавши дуже серйозне поранення в руку. Але йому вдалося отримати медичну допомогу, уникнути затримання та приєднатися до інших відступивших з Харківської ОДА патріотів України. Базою для реорганізації загону стало с. Головач Полтавської області.

9 березня 2014 року Черкас був у складі групи, яка захопила головного проросійського сепаратиста Арсена Клінчаєва у Луганській області. Нажаль, після передачі Арсена Клінчаєва українським правоохоронцям, він вийшов на волю.

Перемога чи поразка – боротьба триває. Захоплення будівлі ОДА в Харкові не стало остаточним тріумфом проросійських сил в місті. Загін Патріоту України вертається до Харкова. 14 березня 2014 року відбувається повноцінний бій в центрі Харкова на вулиці Римарська 18 з застосуванням вогнепальної зброї – російська терористична група Мотороли, підкріплена харківськими агресивними ватниками, спробувала взяти штурмом офіс Організації Патріот України, яка тоді стала основою для розгортання Правого Сектору-Схід і де відбувався запис добровольців у лави загону Чорний Корпус (майбутній добровольчий батальйон «Азов»).

В той день Черкас не брав безпосередньої участі в бою – ще слабкий після поранення, він знаходився біля сусіднього будинку і інформував Андрія Білецького про дії атакуючого ворога – фактично був очима Чорного Корпусу і надавав безцінну інформацію оточеним 32 бійцям Чорного Корпусу. Росіяни так і не взяли Римарську, в тому бою вони втратили вбитими 8 чоловік і 5 важкопораненими. Втрати Чорного Корпусу були – 0 вбитих, 0 поранених.

Протягом березня-квітня 2014 року Черкас, як заступник командира Чорного Корпусу, здійснював керівництво рейдами по Харківщині, які здійснювали українські націоналісти, вичищаючи проросійську наволоч з Слобожанщини.

1 травня 2014 року Чорний Корпус не допустив проголошення про утворення маріонеткової Харківської Народної Республіки на 1-травневому мітингу і наступним пунктом призначення став Бердянськ, де теж була загроза захоплення міста проросійськими силами. Виїзд на Бердянськ очолили Білецький і Михайленко, після Бердянську відбулося передислокація в с.Стародубівка Донецької обл., а звідти – рейди на Маріуполь і полонення міністра оборони «ДНР» Ігоря Хакімзянова.

Разом з Андрієм Білецьким Ігор Михайленко брав участь у плануванні визволення Маріуполя, проводив розвідку боєм на початку червня 2014 року і брав участь у самому звільненні 13 червня 2014 року. В тому бою Черкас очолював одну з двох штурмових груп і виконав поставлене завдання. Ось як він сам згадує про це:

«Нам поставили задачу штурмувати 14-го, тому ми 12-го виїхали на полігон на контрольне тактичне завдання, щоб відпрацювати повністю всі дії, і 12-го ж нам сказали, що ми цієї ночі штурмуємо. Тобто ми поїхали з бази на полігон, не взявши з собою достатньо кількості того, що нам знадобилося б під час атаки. З полігону одразу поїхали в маріупольський аеропорт. Там нам видали боєкомплект, довидали озброєння, ми переночували та зранку виїхали вже на операцію. На світанку ми зайшли в місто і щойно встало сонце – почали штурм. Штурм тривав близько 5 годин. Група, якою командував я, підіймалася по вулиці Італійській, а група Боцмана і Душмана, по вулиці Грецькій. У них була дистанція близько 50 м. від перехрестя до першої барикади, а у нас було близько 150-200 м. Задача моєї групи була відволікати противника на себе, а групи Боцмана з Душманом – швидким ривком зайняти лінії оборони та почати зачистку. Приблизно так і сталося. Ми близько 3 годин відволікали супротивника».

Протягом червня-жовтня 2014 року Черкас очолював 1-у сотню добровольчого батальйону «Азов» – вона дала Азову 3-х командирів – Ігоря Михайленка, Максима Жоріна та Дениса Прокопенка.

Серпневі визволення Мар’їнки, передмістя Донецька, та Іловайська катастрофа, успішна оборона Маріуполя у вересні 2014 року – Черкас пройшов ці бої разом з своїм підрозділом, який був одним з кращих в батальйоні «Азов», який з 17 вересня став полком. Тому ні для кого не стало дивиною, що в жовтні 2014 року Андрій Білецький передав командування полком в руки Ігоря Михайленка. Саме під його керівництвом добровольчий полк «Азов» перейшов до складу Національної Гвардії України і в її межах розширився до Окремого загону спеціального призначення.

Під керівництвом Черкаса добровольчий легкоозброєний полк перетворювався на професійний гвардійський спецпідрозділ – в Азові з’являлися нові підрозділи: мінометна батарея, ствольна артилерія, танкова рота. Одночасно з прийняттям і освоєнням нової техніки та озброєння Черкас проводив підготовку до проведення Широкинської наступальної операції 10-15 лютого 2015 р. – єдиного успішного наступу українських сил в АТО в 2015 р. після літніх успіхів 2014 р. В ході операції було звільнено 5 населених пунктів і убезпечено Маріуполь від обстрілів російської артилерії. Ось як згадує цей наступ Ігор Михайленко:

«14-15 лютого полк «Азов» проявив свою мужність і героїзм. Цей бій ми виграли лише вольовими зусиллями. Саме тоді 2-га сотня полку «Азов» під командуванням Кірта отримала назву «Залізної сотні», самотужки зупинивши наступ противника. В самому селищі Широкино було знищено 2 танки противника, спалена 2 БМП, 1 БТР, декілька машин з БК і особовим складом, близько 200 ворожих солдат були вбиті і величезна кількість поранені… Широкинську операцію в масштабах АТО можна назвати єдиною успішною, що була проведена на 30-км. ширині. Протягом усієї операції ЗСУ допомагали лише артилерією».

З кінця лютого і до кінця червня 2015 р. в с. Широкино тривали важкі позиційні бої, в яких ОЗСП НГУ «Азов» спільно з батальйоном НГУ «Донбас» і ЗСУ змусили російських бойовиків відступити з села в липні 2015 р. Черкас здійснював постійне керівництво і контроль за бойовими діями в Широкино, регулярно відвідував усі без виключення позиції, вивчаючи бойову обстановку не лише з донесень.

Саме на час командування Ігоря Михайленка в ОЗСП НГУ «Азов» почалися ті реформи, результат яких весь світ побачив у боях за Маріуполь 2022 р. Найголовніша – це перехід на систему НАТО, як у внутрішньому розпорядку служби, організації роботи штабу, так і в питаннях бойового управління підрозділами. «Люди – наш основний ресурс. Тому розвиток наших людей – це основний чинник в нашій боротьбі», – каже Ігор Михайленко. В 2015 р. за участі запрошених офіцерів армій країн НАТО відбулася Школа офіцерів ОЗСП «Азов», а в 2016 р. на її основі відкрилася Військова школа ім. полковника Євгена Коновальця, яка постійно діяла до 2022 р. і підготувала сотні високопрофесійних і мотивованих сержантів і офіцерів ОЗСП «Азов», які 3 місяці тримали оборону Маріуполя в 2022 р. проти значно переважаючих сил ворога, маючи постійну нестачу боєприпасів і медикаментів.

В 2016 р. Ігор Михайленко передав командування ОЗСП НГУ «Азов» Максиму Жоріну. У цивільному житті Черкас поринув у формування Національних Дружин – громадської організації, що утворилася в 2017 р. і об’єднала ветеранів АТО і українську патріотичну молодь. Ця організація згуртувала тисячі українських юнаків, яких українські ветерани готували до повномасштабної війни з Росією – були проведені сотні вишколів зі зброєю та тренінгів з медицини по всій Україні, на яких сформувалися міцні колективи, які в лютому 2022 р. в свою чергу сформували цілу мережу азовських підрозділів територіальної оборони на Сході, Півдні та Півночі України. Взимку 2018 р. присягу на вірність Україні прийняло понад 600 дружинників, в 2019 р. – ще понад 1500 дружинників. Під керівництвом Черкаса Національні Дружини по всій Україні допомагали ДСНС у ліквідації наслідків російських диверсій на військових складах у Балаклеї на Харківщині, Калинівці на Вінниччині та Ічні на Чернігівщині, відкривали соціальні спортивні зали, боролися проти мереж розповсюдження наркотиків і мереж незаконних гральних закладів. Тоді українські та іноземні ЗМІ лякали усіх формуванням в Україні приватної армії, а Ігоря Михайленка і Національні Дружини виставляли ледь не загрозою для державної безпеки України, а насправді Національні Дружини робили те, чим мала займатися влада – готувати населення до повномасштабної війни з РФ і формувати якісний резерв для поповнення лав оборонців України. Окремим напрямком діяльності організації Національні Дружини була жорстка боротьба проти відкритих і прихованих зрадників України і агентів Росії в тилу, за що організація безпідставно критикувалася майже усіма ЗМІ в Україні. Та час показав, що правий був саме Черкас.

Не забував Ігор Михайленко і про саморозвиток – ще під час командування ОЗСП «Азов» він вступив на навчання до Острозької академії і вже після переходу до цивільного життя успішно завершив навчання у цьому славетному вищому навчальному закладі за спеціальністю «правознавство».

З плином часу ставало зрозуміло, що РФ готує повномасштабний наступ. Тому було прийняте рішення про формування української націоналістичної організації Центурія, яка б мала 2 напрямки діяльності – підготовкою української молоді до війни та жорстка боротьба з проросійськими силами.

«Глобальний світ втрачає свої позиції. Попереду нас чекає хаос. Попереду нас чекає абсолютний час темряви», – казав на презентації Центурії Ігор Михайленко у серпні 2020 р. В наступному, 2021 р., Ігор Михайленко дав старт кампанії Тотальний опір, в ході якої ветерани Азову та інших українських підрозділів, які були в лавах Центурії, їздили по містам України і проводили вишколи для цивільного населення.

24 лютого 2022 р. у Києві саме на основі ветеранів ОЗСП НГУ «Азов» і організації “Центурія” почалося формування добровольчого батальйону ТРО «Азов-Київ». З перших годин повномасштабної війни Ігор Михайленко взявся за формування цього підрозділу і став його командиром. Навколо себе він згуртував команду колишніх офіцерів ОЗСП «Азов» і здібних молодих командирів Центурії, які швидко налагодили функціонування новоствореного підрозділу та його бойову діяльність. Гостомель, Буча, Ірпінь, Мощун, Ворзель, Горенка, Стоянка, Бровари, Лук’янівка – місця запеклих боїв, в яких приймали участь бійці батальйону «Азов-Київ» в лютому-березні 2022 р., обороняючи столицю Русі-України.

Ігор Михайленко брав участь у організації спецоперації з перекидання підмоги блокованим захисникам Маріуполя – у березні 72 бійці батальйону “Азов-Київ” на гвинтокрилах прибули до Маріуполя.

У березні 2022 р. батальйон ТРО «Азов-Київ» успішно виконав завдання по захисту Києва і у квітні 2022 р. перейшов до складу ССО і був розширений до рівня тактичної групи, яку знову ж таки очолив Ігор Михайленко. З квітня 2022 р. підрозділ ССО «Азов-Київ» бере участь у важких боях на Півдні та Сході України, знищує ворожу техніку та особовий склад, звільняє українські населені пункти. У вересні 2022 року підрозділ ССО «Азов-Київ» об’єднався з 98-м батальйоном ТРО «Азов-Дніпро», ССО «Азов-Суми» і полтавським підрозділом Azov-Centuria – новий підрозділ отримав назву 3-я окрема штурмова бригада Збройних Сил України. А командиром її став тоді ще майор, а зараз – підполковник Ігор Михайленко.

«Кожен чоловік зараз зобов’язаний долучитися до боротьби за Україну. Сьогодні війна інша – вона народна. Воювати можна на всіх фронтах: звільняти міста, корегувати вогонь, давати цінні дані, будувати укріплення, охороняти об’єкти тощо – створіть пекло під ногами ворога. Ми можемо перемогти. Ми зобов’язані перед майбутніми поколіннями викластися на повну», – так бачить шлях до перемоги у війни проти РФ Nаш засновник, підполковник Ігор Михайленко.

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️