ЦЕНТУРІЯ ВІТАЄ УКРАЇНЦІВ З ДНЕМ ВИШИВАНКИ
Українська вишиванка — це не просто елемент одягу. Це символ, що пройшов крізь віки, зберігши в собі дух, памʼять і волю Nашого народу.
Ще скіфи, які жили на Nаших землях тисячі років тому, прикрашали одяг символами, що мали сакральне значення. У часи Київської Русі вишивка стала ознакою роду й сили — її носили воїни, князі, майстри. Візантійці, араби та європейські мандрівники згадували у своїх хроніках про розкішне вбрання русичів, у якому кожен шов вишивки мав зміст.
У козацьку добу вишиванка стала оберегом. Її одягали перед боєм, вишивали матері для синів, які йшли на війну. Вона була частиною козацької честі. У ХІХ столітті, коли почалося Українське Nаціональне відродження, вишиванка перетворилася на знак спротиву імперіям. Її носили ті, хто не хотів зникнути як Nарод.
У ХХ столітті — в умовах заборон, русифікації та радянського тиску — вона вижила. Її ховали, берегли, передавали з покоління в покоління. А в ХХІ столітті вона повернулася на вулиці — не як артефакт, а як жива зброя культурної війни.
Сьогодні вишиванку носять на передовій, у школах, на роботі, у волонтерських штабах. Бо це — знак, що ми тут. Що ми знаємо, хто ми.
Вишиванка — це не про одяг. Це про Nацію, яка жива. Яка памʼятає. І яка бореться.
На фото – прикраси VI ст. з Мартинівського кладу на Черкащині — найбільш рання знахідка зображення вишиванок на території України. Клад належав представникам Антського племінного союзу, з якого пізніше постали Поляни з своїм племінним центром — Києвом.
Майбутня Велика Україна починається з тебе — включайся в Центурії!
Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️