ХОРУНЖІ ДАВНЬОГО РИМУ

Стародавній Рим заклав фундамент Європейської Цивілізації, зробив вагомий внесок у розвиток культури, мистецтва, архітектури, права, військової справи та інших речей, без яких неможливо уявити сьогодення. В тому числі це стосується і такої важливої посади, як хорунжий. В українській традиції звання хорунжого має свою історію: від Русі до сьогодення покоління найкращих синів Української Nації несли знамена своїх держав, бойових підрозділів, організацій. Сьогодні пропонуємо ознайомитись з витоками цієї традиції, розглянувши хорунжих Давнього Риму. Існували різні посади: аквіліфери, імагініфери, сигніфери, вексиларії, драконарії. У цій статті розглянемо кожну із них.

Аквіліфер – почесна посада в армії Риму. Це хорунжий, який ніс орла легіону (аквілу). Орел вважався священним птахом у віруваннях римлян, він був уособленням індоєвропейського (арійського) бога-громовержця, в римській традиції – Юпітера. Саме тому символ золотого орла, який здіймався над воїнами за допомогою аквіліфера, вважався головною святинею та найважливішим артефактом кожного легіону. Втратити його  означало найстрашніше безчестя, після чого легіон повністю розформовувався. Легіонери готові були померти за те, щоб повернути аквілу.  Ця тема чудово показана у художньому фільмі «Орел Дев’ятого легіону». «Коли важко поранили знаменосця з його легіону, то сам перехопив знамено і довгий час носив на плечах», – так писав давньоримський історик Гай Светоній Транквілл про юного імператора Гая Октавіана Фуріна Августа (Gaius Octavius Thurinus Augustus). Орел легіону мав бути поруч із центуріоном першої центурії першої маніпули першої когорти, тобто аквіліфер фактично супроводжував приміпіла (найвищого за рангом центуріона легіону, який очолював першу центурію першої когорти). Вирізнялися вони і зовнішньо – поверх шолому носили лев’ячу шкуру із зав’язаними на шиї лапами, що підкреслювало його особливий статус та готовність хоробро обороняти свою святиню.

Імагініфер – римський легіонер, якому було доручено нести об’ємний портрет імператора, виготовлений з металу (імаго). Ця посада була введена Октавіаном Августом.  Імаго слугував символом того, що правитель Риму бере участь у бойових діях пліч-о-пліч з бійцями усіх легіонів і кожен легіонер був до смерті вірний своєму імператору, особа якого була священною. Разом з аквіліфером, імагініфер розміщувався виключно у першій когорті. Зазвичай вони носили поверх шолому шкуру ведмедя або вовка.

Сигніфер – різновид хорунжого, який ніс емблему когорти, маніпули і центурії – сигнум. Сигнум є довгим дерев’яним держаком, на якому розташовується безліч прикрас: часто «медалі» дископодібної форми, схожі з фалерами, а також у формі півмісяця або вінка. Цими відзнаками було нагороджено відповідний підрозділ. Також на держак кріпилася табличка з найменуванням та номером легіону. На верхівці його розташовувався наконечник списа чи об’ємна фігура, що зображує відкриту долоню у круглому вінку – манус. Вона символізувала клятву вірності, яку давали легіонери.

Вексилярій – хорунжий, обов’язком якого було носити вексилум, штандарт у вигляді шовкового прямокутника з емблемою та номером підрозділу, прикріпленого до поперечної перекладини на дерев’яній жердині. Його використовувала як піхота, так і кавалерія, також вексилуми мали преторіанські когорти. Так само як і інші типи хорунжих, вексилярії носили хутра тварин (наприклад лева чи вовка), прикріпленого до шолома.

Драконарій – особлива посада кінного вершника, завданням якого було нести прапор-дракон в римському кавалерійському загоні. Вперше був прийнятий до складу війська в II столітті нашої ери з появою сарматської кінноти в римській армії. Грецький історик Арріан описав його як скіфський (ймовірно, він мав на увазі сарматський) винахід, який перейняла римська кавалерія. Отож, ця міфічна істота з’явилася у римській символіці в результаті культурної взаємодії із сарматськими племенами. На той час їх центром проживання була територія України і саме звідти сарматські воїни долучались до римських легіонів. Сам дракон, або ж драко, являв собою дерев’яний держак з бронзовою головою, тканинним тілом та хвостом, які виготовлялись із шовку. Голова дракона була з розкритим ротом, щоб при русі вершника саме знамено розвіювалось вітром. «… дракони, зшиті з пурпурових чохлів і розміщені на позолочених і всипаних дорогоцінним камінням наконечниках списів, пропускають вітер через величезний отвір і таким чином шиплять, наче вони були збуджені від гніву, а тіла їхніх хвостів розвиваються на вітрі» – римській історик Амміан Марцеллін. Драконарії входили у преторіанську гвардію, були особистими охоронцями імператора.

Отож, посада хорунжого у війську Стародавнього Риму була надзвичайно важливою та почесною. Знамена, які вони несли, були священними для кожного легіонера, собою вони уособлювали готовність до героїчної самопожертви в ім’я слави Богів, імператора та Великої Римської Держави. Сьогодні хорунжі Центурії продовжують справу римських легіонерів, з честю несучи метафізичне знамено нашої ідеології.

Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️

Популярні новини