Передумови

В серпні 1787 року розпочалася чергова російсько-турецька війна. Османи вимагали визнати її протекторат над Кримським ханатом, анексованим Росією кілька років перед тим усупереч Кючук-Кайнарджийської угоди, і Грузією.

Однак до бойових дій Османська імперія виявилась не готовою – зазнала невдачі при спробі взяти фортецю Кінбурн у гирлі Дніпра. Наступного року втратила Ясси, Хотин та стратегічно важливий чорноморський порт Очаків.

На західному фронті, де діяла союзна Росії Австрія, османами були втрачені Шабац та Белград у Сербії, Градішку у Боснії й весь Банат. Влітку 1789 року австрійські та російські війська з’єднались у Валахії й здобули перемогу під Фокшанами, після чого зайняли Бухарест і Крайову. Восени впали османські Аккерман, Бендери.

Наступного року австрійці розпочали бойові дії в Хорватії. Російська імперія тим часом розбила турецький флот біля Хаджибея та Керчі. Після місяця облоги був взятий Ізмаїл, що відкрило їм шлях на правобережжя Дунаю.

Укладення Пруссією військового союзу з османами підштовхнуло Австрію вийти з війни у середині 1791 року, відмовившись практично від усіх завоювань (окрім Оршови у середній течії Дунаю). Це, однак, не покращило положення Османської імперії. Вона зазнала поразки біля Мечина у Добруджі (нині Румунія), втратила Анапу у Східному Чорномор’ї, 11 серпня була розгромлена у морській битві біля мису Каліакра на північно-східному узбережжі Болгарії.

Шляхи для припинення війни

Повне фіаско османської армії змусило султана Селіма III шукати шляхи до припинення війни. Посередниками виступили Великобританія, Пруссія та Іспанія. 18 серпня 1791 року у Галаці було укладено восьмимісячне перемир’я, а у листопаді в Яссах – розпочато переговори щодо урегулювання усіх двосторонніх питань.

Згідно з домовленостями, викладеним у 13 статтях Ясського мирного договору, підписаного 9 січня 1792 року, підтверджувались усі положення Кючук-Кайнарджийської угоди. Вони, серед іншого, гарантували Росії вільний прохід Босфором та Дарданелами й право на захисту та заступництво християн у Дунайських князівствах. Молдова та Валахія й надалі залишались під турецьким васалітетом, натомість Османська імперія визнавала втрату Кримського ханства і Єдисана — правобережжя Бугу до Дністра, який ставав міждержавним кордоном. За кордон на Північному Кавказі ставала ріка Кубань, лівобережжя якої поверталось під османську зверхність.

Наслідки

Ясський мир став важливим досягненням «грецького проєкту» — перекроювання меж Османської імперії, відродження Візантії зі столицею у Константинополі й створення на теренах Молдови, Валахії та Бессарабії монархії під назвою Дакія.

Тим часом Селім III розпочав масштабні реформи, які торкнулись армії, світської освіти та податкової системи. У 1806 році, підбадьорений поразкою Росії під Аустерліцем і французькою окупацією Далмації, він усунув проросійськи налаштованих господарів Валахії й Молдови. На це Олександр I відповів вторгненням у Дунайські князівства 40-тисячної армії. Почалась сьома Російсько-турецька війна, у якій османи втратили Бессарабію.

Ультиматум РФ до США, ковідна література, бидло при владі.