Передумови
Після зречення імператора Миколи II в результаті Лютневої революції питання про подальший устрій Російської імперії мали вирішити Установчі збори. Їх скликання було основною задачею Тимчасового уряду, до якого перейшла вся повнота влади в країні.
Паралельно з органами Тимчасового уряду склалась система рад солдатських та робітничих, а пізніше й селянських депутатів. Їх діяльність ніяким чином не була узаконена, проте вплив на ситуацію в країні, особливо в Петрограді й Москві, був достатньо значний, щоб блокувати діяльність Тимчасового уряду.
Конфронтація між ними посилювалась і протилежними точками зору на подальшу участь Росії у Світовій війні. Уряд ставив своєю задачею здобуття перемоги та виконання союзницьких зобов’язань. В той час, як ради, в яких більшість мали ліві соціалісти, виступали за негайне припинення війни.
Росію поступово охоплювала анархія — меншовики й есери, які в травні увійшли в Тимчасовий уряд, не змогли провести обіцяні радикальні реформи. Вони почали втрачати свій авторитет серед робітників та селян, що підривало авторитет як самого уряду, так й солдатсько-робітничих рад.
14 вересня 1917 року спеціальним актом, підписаним головою уряду Керенським та міністром юстиції Зарудним, Росія була проголошена республікою. Однак Тимчасовий уряд не мав повноважень визначати устрій країни, що лише загострило владну кризу, і уряд остаточно втратив підтримку як лівих, так і правих.
21 жовтня нарада представників полків прийняла резолюцію, якою визнала Петроградську раду єдиною владою в країні.
У відповідь 23 жовтня уряд Керенського направив ультиматум: або вона негайно відкличе комісарів або військові здійснять будь-які заходи, необхідні для відновлення закону і порядку. Цього ж дня на засіданні ЦК Російської соціал-демократичної робітничої партії було прийняте рішення про підготовку до збройного повстання.
Початок збройного повстання
6 листопада ЦК більшовицької партії прийняв рішення про початок збройного повстання в Петрограді. В ніч на 7 листопада 1917 року підпорядковані Військово-революційного комітету військові частини зайняли Головпоштамт, Миколаївський та Варшавський вокзали, Центральну електростанцію, Держбанк, Центральну телефонну станцію.
На ранок ВРК контролював практично все місто. Близько 19:00 Тимчасовому уряду, що знаходився в Зимовому палаці, був переданий ультиматум про здачу. Після відмови його виконати о 21:40 з крейсера “Аврора” за сигналом, поданим з Петропавлівської фортеці, був виконаний холостий постріл. Після цього почався штурм палацу частинами ВРК і матросами Балтійського флоту на чолі з Володимиром Антоновим-Овсієнко.
О 3:10 II з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів констатував результати повстання та утворив уряд — Раду народних комісарів. Очолив його Ленін, а до складу увійшли лише більшовики.
Результати
Жовтневий переворот, як у перше десятиліття після 1917 року нерідко іменувалися події 7 листопада в Петрограді устами самих, в тому числі високопоставлених, більшовиків, відбувся під знаком загальнолюдських цінностей і демократії, але став утверджуватися шляхом небаченого насильства.
Назва «Велика Жовтнева соціалістична революція» закріпилась в офіційній радянській історіографії до кінця 1930-х років. Країну охопив масовий терор, ідея світової перманентної революції була відкинута. Основний натхненник Жовтневого перевороту Лев Троцький був висланий з країни та попередив, що «СРСР невідворотно чекає реставрація капіталізму».
