Передумови

Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху й в Галичині.

В умовах розпаду Австро-Угорщини українці отримали можливість реалізувати своє право на самовизначення. 1 листопада 1918 року у Львові відбувся листопадовий чин, після чого відбулося проголошення ЗУНР.

Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька.

Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання галичан. ЗУНР мало отримати зброю, продовольчу і фінансову допомогу, загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти у боротьбі з поляками. Утім, в цей час владу в Україні перебрала на себе Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками.

Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові “передвступного” договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу.

Об’єднання України

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.

У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили та за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.

Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

Наслідки

За законом “Про форму влади на Україні” від 28 січня 1919 року голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева.

Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР.

Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави повинні були Установчі збори. Утім, завершити цей процес завадила окупація українських земель.

Як ефективно, а головне весело воювати та Теорія великого Порошенка.

Передумови

Використавши важке становище Директорії УНР після втечі Павла Скоропадського, більшовики організували другий похід на Україну. Вже 17 листопада 1918 року в Москві утворилася Рада українського фронту.

Одночасно за рішенням ЦК РКП(б) було утворено маріонетковий радянський уряд України. Уряд УНР звертався із запитами щодо воєнних заходів Москви. На них він отримав відповідь, що в Україну прямує не військо РСФРР, а воюють між собою війська України — української радянської влади й Директорії.

Початок бойових дій

Директорія оголосила війну Радянській Росії. 24 січня на всій території УНР було введено воєнне становище. Червоноармійські частини після важких боїв біля Харкова, Полтави, Катеринослава, Чернігова зайняли майже всю Лівобережну Україну.

6 лютого 1919 року радянські війська вступили до Києва. Директорія перебралася до Вінниці. Все Лівобережжя було в руках більшовицької армії. У цій ситуації Володимир Винниченко заявив про свій “відхід від політики” і виїхав за кордон, “щоб зайнятись далі літературною працею”. Разом з Винниченком з уряду вийшли й інші соціал-демократи.

Обов’язки голови Директорії взявся виконувати Симон Петлюра. Це з задоволенням сприйняли українські патріоти та військові.

Захопивши Київ і зміцнивши свої позиції, радянські війська в лютому — березні 1919 року, щоб не допустити війська Директорії до Галичини, почали новий наступ у напрямку на Мозир і Коростень, а також на Кременчук, щоб відрізати їх від військ Антанти.

Під натиском радянських військ Директорія 6 березня переїхала з Вінниці до Проскурова (нині Хмельницький). Сили її слабнули, а командування Антанти, не надаючи реальної допомоги, висувало щораз нові вимоги.

Під впливом воєнних і дипломатичних невдач в українській армії посилювалися розлад й анархія. У квітні 1919 року українське військо та залишки державного апарату опинились у Галичині. Всю Наддніпрянщину зайняли більшовики. Проте їх становище в Україні було дуже непевним.

Контрнаступ

Озброєні селянські маси, яким більшовики не дозволили ділити панські землі, не хотіли задарма давати хліб для вивезення в Росію.

Навесні 1919 року в Україні почалися масові селянські повстання.

Підтримана повстанським рухом українська армія в середині 1919 року перейшла в контрнаступ проти російської Червоної армії. Цьому сприяв той факт, що внаслідок поразки у війні з Польщею збройні сили Західноукраїнської Народної Республіки — Українська галицька армія — 16—18 липня 1919 року відступили за Збруч і посилили український фронт проти більшовиків.

Підсумки

Спільними силами вдалося вибити російську Червону армію з більшої частини Правобережжя. 31 серпня 1919 року об’єднані українські частини вступили в Київ. Одночасно в столицю увійшла з південного сходу російська Добровольча армія на чолі з генералом Денікіним.

Казахський котел, расові конфлікти у США та морозиво СРСР.