30 червня 1941 року у звільненому від червоних окупантів Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави.
Перед тисячами львів’ян його виголосив заступник Степана Бандери — Ярослав Стецько. Він же став головою уряду.
Безпеку під час заходів забезпечував батальйон Нахтігаль Дружин Українських Nаціоналістів під командуванням Романа Шухевича. Його бійці зайняли будівлю радіостанції Львову, з якої Акт теж було виголошено.
Організація Українських Nаціоналістів (революційна) під проводом Степана Бандери взяла на себе велику відповідальність — відновити Nаціональну Державність. Почалося розгортання Української Nаціонально-Революційної Армії — її першими підрозділами стали батальйони Дружин Українських Nаціоналістів Нахтігаль і Роланд (командир майор Євген Побігущий) та новосформований 1-й полк імені Холодного Яру (командир колишній полковник Армії УНР і майбутній начальник штабу УПА-Північ Леонід Ступницький). Командиром армії став Іван Климів «Легенда». До початку німецьких репресій вона зросла до 5 тисяч бійців, не рахуючи батальйони Нахтігаль і Роланд.
Ярослав Стецько оперативно зібрав уряд (Українське Державне Правління), який був сформований на Nаціократичних засадах — головними умовами добору були професіоналізм, Nаціональна свідомість, визнання провідної державницької ролі Організації Українських Nаціоналістів (революційної) під проводом Степана Бандери та відсутність фактів, що кидають тінь на репутацію щодо співпраці з іноземними окупаційними режимами.
Охочих було досить, з-поміж них варто згадати колишнього начальника Генерального штабу Армії УНР полковника Всеволода Петріва, який погодився очолити міністерство оборони.
Мар’ян Панчишин — міністр охорони здоров’я, колишній ректор Українського Таємного Університету у Львові.
Володимир Радзикевич — міністр освіти та віровизнань, в минулому голова «Учительської Громади».
Ілярій Ольховий — міністр фінансів, в минулому голова Центробанку у Львові.
Євген Храпливий — міністр сільського господарства, в минулому голова українського економічного товариства «Сільський господар».
Ярослав Стецько ніби відчував, що часу у нього обмаль — він показував дива працездатності. Одночасно з урядом він формує парламент, теж за Nаціократичним принципом — Раду Сеньйорів.
До Ради входили представники від найбільш впливових груп українського населення — економічних, освітніх, культурних, релігійних. Очолював Раду Кость Левицький, колишній голова уряду Західноукраїнської Nародної Республіки, після Перших Визвольних Змагань — директор Центробанку в Галичині та голова Союзу українських адвокатів (надавав постійну підтримку ОУN).
Українське Державне Правління фактично діяло з 30 червня до 12 липня 1941 р. і поширило владу на 197 з 200 районів Західної України та 26 районів Правобережної України. Українське Державне Правління визнавали міські та обласні управи у Львові, Станіславі (сучасний Івано-Франківськ), Тернополі, Луцьку, Рівному, Житомирі, Дрогобичі, Кам’янці-Подільському.
9 липня гестапівцями було арештовано Ярослава Стецько, 12 липня — його заступника, Льва Ребета, та міністрів-оунівців.
Після відмови Степана Бандери та Ярослава Стецько від німецького ультиматуму щодо відкликання Акту відновлення Української Держави — Гестапо отримало вказівку на ліквідацію Українського Державного Правління та усіх органів, ним сформованих, яка тривала до кінця 1941р.
Це була стратегічна помилка німецького політичного проводу, яка перетворила Українських Nаціоналістів на ворогів ІІІ Райху. Замість сприяння в організації союзної до Вермахту Української Nаціонально-Революційної Армії ІІІ Райх отримає ворожу для себе стотисячну Українську Повстанську Армію. Зневага Гітлера до державницьких прагнень Української Nації буде коштувати йому програшу у війні.
Акт 30 червня 1941 р. і швидкі та впевнені кроки в його реалізації є свідченням того, що справжніми державниками середини ХХ ст. були саме Українські Nаціоналісти.
Більше про реалізацію Акту 30 червня Ви зможете прочитати на сторінках Nаціократії 2.0
Центурія в інших соціальних мережах:
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
▫️Telegram▫️
▫️TikTok▫️
