Батуринська різанина

Передумови

Іван Мазепа став гетьманом Лівобережної України у 1687 році. Завдяки дипломатичному хисту Мазепі вдалось налагодити стосунки з царем Петром I.

В 1705 році Станіслав Лещинський, котрий став польським королем при підтримці шведів, запропонував Мазепі вступити до шведської коаліції.

Ці переговори велися в таємниці до 1708 року. Мазепа волів дочекатися вирішальної сутички у Північній війні, котру в 1700 році Петро I почав проти шведського короля Карла XII.

Після перемоги під Могилевом в липні 1708 році шведські війська переправились через Дніпро. Відмовившись від штурму Смоленська й подальшого наступу на Москву, шведи вирушили на південь, де розраховував на обіцяну Лещинським допомогу.

В жовтні 1708 року Мазепа відмовився надіслати війська на допомогу Петру.

Розбивши шведів під Лісною і дізнавшись, що 28 жовтня Мазепа на чолі тисячного війська прибув у ставку шведського короля, Петро I віддав наказ генералу Олександру Меншикову захопити гетьманську столицю.

Штурм

Близько 20 тисяч драгунів і 5 тисяч піхоти Меншикова підійшли до Батурина 10 листопада. Проте, зіткнувшись із добре укріпленою фортецею, не стали її штурмувати, натомість почали переговори, щоб схилити захисників міста до здачі.

Один з них, прилуцький полковник Іван Ніс, відіслав до Меншикова сотника Остапа Соломаху. Останній показав росіянам таємний хід у батуринську фортецю.

У ніч на 12 листопада 1708 року, імітуючи штурм одним загоном, російські війська з тилу зайшли на територію міста і за дві години захопили його.

Наслідки

Під час штурму Батурина загинуло близько 3 тисяч росіян і 6 тисяч захисників міста. Частина сердюків врятувалась втечею. Взяті у полон міщани й козаки — страчені, як і міські жителі, котрі намагались сховатись у храмах, які взяли штурмом.

Загалом у Батурині загнуло до 7 тисяч міщан, включаючи жінок, дітей і літніх людей. Керівник оборони Батурина полковник Дмитро Чечель був колесований у Глухові, в Конотопі був колесований його заступник німець Фрідріх Кенігсек, декого із взятих в полон козаків та сердюків калічили та четвертували, після чого прив’язані до дощок трупи пускали Сеймом, щоб сповістити про взяття Батурина.

Після того як гетьмана Мазепу підтримало запорозьке козацтво під проводом кошового отамана Костя Гордієнка, у квітні-травні 1709 року Петро I спорядив каральну операцію, яка знищила козацькі залоги на Дніпрі та Чортомлицьку Січ та потопила річковий козацький флот.

Антивакцинація, дочка Яроша та секта Ірини Верещук.

Пивний путч в Німеччині

Передумови

У серпні 1919 року на Веймарську республіку лягли тяжкі виплати репарацій країнам-переможницям у Першій Світовій війні.

Економічна криза в країні активізувала діяльність лівих і правих екстремістів. Особливо це було помітно в Баварії, де після розгрому в 1919-у Мюнхенської радянської республіки великий вплив мали націоналістичні сили.

В 1923 році через нездатність Німеччини виплачувати репарації ні в грошовій, ні в натуральній формі, франко-бельгійські війська окупували Рурську область, що викликало у Веймарській республіці хвилю народного гніву.

За цих умов Націонал-соціалістична партія на чолі з Адольфом Гітлером вступила в союз з правими консерваторами в уряді Баварії. Спільно вони виступили проти німецького уряду соціал-демократів.

Загострення у Мюнхені

Ввечері 8 листопада, скориставшись тим, що в Мюнхені в приміщенні пивного бару «Бюргербройкеллер» зібралось близько трьох тисяч людей, включаючи керівництво Баварії й місцеву еліту бізнесу, щоб почути виступ лідера баварських правих генерального комісара Баварії Густава фон Кара, 600 членів СА (воєнізованого формування Націонал-соціалістичної партії) оточили заклад, встановили навпроти його входу кулемет, а лідер НСДАП Адольф Гітлер, увійшовши в зал, заскочив на стіл, пострілом в стелю зупинив промовця і проголосив: «Національна революція почалась! Баварський уряд і уряд рейху позбавлені влади».

Під враженням “Походу на Рим” Муссоліні, Гітлер проголосив підготовку походу на Берлін для усунення від влади президента Фрідріха Еберта. Гітлер тут же проголосив фон Кара регентом Баварії, Людендорфа — головнокомандувачем німецькою армією, а самого себе — імперським канцлером.

Поход на Берлін

9 листопада 1923 року нацисти тритисячною колоною, яку очолював Гітлер, Людендорф і Герінг попрямували до центру Мюнхена.

Біля міністерства оборони, шлях їм перегородили посилені наряди поліції, чисельністю сто осіб. Після нетривалих перемовин почалась перестрілка, в якій загинуло 16 нацистів і троє поліціянтів. По її завершенні Гітлер і Людендорф були заарештовані.

Наслідки

Протягом декількох днів після придушення путчу були заарештовані всі його лідери (крім Герінга і Гесса, які втекли до Австрії). Учасники ходи отримали тюремні терміни різної тривалості. Лише через дев’ять місяців ув’язнення, 20 грудня 1924 року Гітлер був звільнений по амністії.

Після його приходу до влади у Мюнхені був збудований пантеон пам’яті загиблих під час Пивного путчу нацистів. Зруйнований меморіал в 1947 році, а на його місці була встановлена дошка на честь поліціянтів, загиблих під час путчу.

Жовтневий переворот

Передумови

Після зречення імператора Миколи II в результаті Лютневої революції питання про подальший устрій Російської імперії мали вирішити Установчі збори. Їх скликання було основною задачею Тимчасового уряду, до якого перейшла вся повнота влади в країні.

Паралельно з органами Тимчасового уряду склалась система рад солдатських та робітничих, а пізніше й селянських депутатів. Їх діяльність ніяким чином не була узаконена, проте вплив на ситуацію в країні, особливо в Петрограді й Москві, був достатньо значний, щоб блокувати діяльність Тимчасового уряду.

Конфронтація між ними посилювалась і протилежними точками зору на подальшу участь Росії у Світовій війні. Уряд ставив своєю задачею здобуття перемоги та виконання союзницьких зобов’язань. В той час, як ради, в яких більшість мали ліві соціалісти, виступали за негайне припинення війни.

Росію поступово охоплювала анархія — меншовики й есери, які в травні увійшли в Тимчасовий уряд, не змогли провести обіцяні радикальні реформи. Вони почали втрачати свій авторитет серед робітників та селян, що підривало авторитет як самого уряду, так й солдатсько-робітничих рад.

14 вересня 1917 року спеціальним актом, підписаним головою уряду Керенським та міністром юстиції Зарудним, Росія була проголошена республікою. Однак Тимчасовий уряд не мав повноважень визначати устрій країни, що лише загострило владну кризу, і уряд остаточно втратив підтримку як лівих, так і правих.

21 жовтня нарада представників полків прийняла резолюцію, якою визнала Петроградську раду єдиною владою в країні.

У відповідь 23 жовтня уряд Керенського направив ультиматум: або вона негайно відкличе комісарів або військові здійснять будь-які заходи, необхідні для відновлення закону і порядку. Цього ж дня на засіданні ЦК Російської соціал-демократичної робітничої партії було прийняте рішення про підготовку до збройного повстання.

Початок збройного повстання

6 листопада ЦК більшовицької партії прийняв рішення про початок збройного повстання в Петрограді. В ніч на 7 листопада 1917 року підпорядковані Військово-революційного комітету військові частини зайняли Головпоштамт, Миколаївський та Варшавський вокзали, Центральну електростанцію, Держбанк, Центральну телефонну станцію.

На ранок ВРК контролював практично все місто. Близько 19:00 Тимчасовому уряду, що знаходився в Зимовому палаці, був переданий ультиматум про здачу. Після відмови його виконати о 21:40 з крейсера “Аврора” за сигналом, поданим з Петропавлівської фортеці, був виконаний холостий постріл. Після цього почався штурм палацу частинами ВРК і матросами Балтійського флоту на чолі з Володимиром Антоновим-Овсієнко.

О 3:10 II з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів констатував результати повстання та утворив уряд — Раду народних комісарів. Очолив його Ленін, а до складу увійшли лише більшовики.

Результати

Жовтневий переворот, як у перше десятиліття після 1917 року нерідко іменувалися події 7 листопада в Петрограді устами самих, в тому числі високопоставлених, більшовиків, відбувся під знаком загальнолюдських цінностей і демократії, але став утверджуватися шляхом небаченого насильства.

Назва «Велика Жовтнева соціалістична революція» закріпилась в офіційній радянській історіографії до кінця 1930-х років. Країну охопив масовий терор, ідея світової перманентної революції була відкинута. Основний натхненник Жовтневого перевороту Лев Троцький був висланий з країни та попередив, що «СРСР невідворотно чекає реставрація капіталізму».

Антивакцинація, дочка Яроша та секта Ірини Верещук.

Антивакцинація, дочка Яроша та секта Ірини Верещук

Сьогодні у випуску:

  • протести антивакцинаторів;
  • зміни у Кабміні;
  • Ярош, як радник міністра оборони;
  • націоналісти на місцевих виборах.

Байрактар, ковідні закупівлі та розумніший за Ківу об’єктив від камери.