У цьому відео поговоримо про:
Іван Мазепа став гетьманом Лівобережної України у 1687 році. Завдяки дипломатичному хисту Мазепі вдалось налагодити стосунки з царем Петром I.
В 1705 році Станіслав Лещинський, котрий став польським королем при підтримці шведів, запропонував Мазепі вступити до шведської коаліції.
Ці переговори велися в таємниці до 1708 року. Мазепа волів дочекатися вирішальної сутички у Північній війні, котру в 1700 році Петро I почав проти шведського короля Карла XII.
Після перемоги під Могилевом в липні 1708 році шведські війська переправились через Дніпро. Відмовившись від штурму Смоленська й подальшого наступу на Москву, шведи вирушили на південь, де розраховував на обіцяну Лещинським допомогу.
В жовтні 1708 року Мазепа відмовився надіслати війська на допомогу Петру.
Розбивши шведів під Лісною і дізнавшись, що 28 жовтня Мазепа на чолі тисячного війська прибув у ставку шведського короля, Петро I віддав наказ генералу Олександру Меншикову захопити гетьманську столицю.
Близько 20 тисяч драгунів і 5 тисяч піхоти Меншикова підійшли до Батурина 10 листопада. Проте, зіткнувшись із добре укріпленою фортецею, не стали її штурмувати, натомість почали переговори, щоб схилити захисників міста до здачі.
Один з них, прилуцький полковник Іван Ніс, відіслав до Меншикова сотника Остапа Соломаху. Останній показав росіянам таємний хід у батуринську фортецю.
У ніч на 12 листопада 1708 року, імітуючи штурм одним загоном, російські війська з тилу зайшли на територію міста і за дві години захопили його.
Під час штурму Батурина загинуло близько 3 тисяч росіян і 6 тисяч захисників міста. Частина сердюків врятувалась втечею. Взяті у полон міщани й козаки — страчені, як і міські жителі, котрі намагались сховатись у храмах, які взяли штурмом.
Загалом у Батурині загнуло до 7 тисяч міщан, включаючи жінок, дітей і літніх людей. Керівник оборони Батурина полковник Дмитро Чечель був колесований у Глухові, в Конотопі був колесований його заступник німець Фрідріх Кенігсек, декого із взятих в полон козаків та сердюків калічили та четвертували, після чого прив’язані до дощок трупи пускали Сеймом, щоб сповістити про взяття Батурина.
Після того як гетьмана Мазепу підтримало запорозьке козацтво під проводом кошового отамана Костя Гордієнка, у квітні-травні 1709 року Петро I спорядив каральну операцію, яка знищила козацькі залоги на Дніпрі та Чортомлицьку Січ та потопила річковий козацький флот.
У серпні 1919 року на Веймарську республіку лягли тяжкі виплати репарацій країнам-переможницям у Першій Світовій війні.
Економічна криза в країні активізувала діяльність лівих і правих екстремістів. Особливо це було помітно в Баварії, де після розгрому в 1919-у Мюнхенської радянської республіки великий вплив мали націоналістичні сили.
В 1923 році через нездатність Німеччини виплачувати репарації ні в грошовій, ні в натуральній формі, франко-бельгійські війська окупували Рурську область, що викликало у Веймарській республіці хвилю народного гніву.
За цих умов Націонал-соціалістична партія на чолі з Адольфом Гітлером вступила в союз з правими консерваторами в уряді Баварії. Спільно вони виступили проти німецького уряду соціал-демократів.
Ввечері 8 листопада, скориставшись тим, що в Мюнхені в приміщенні пивного бару «Бюргербройкеллер» зібралось близько трьох тисяч людей, включаючи керівництво Баварії й місцеву еліту бізнесу, щоб почути виступ лідера баварських правих генерального комісара Баварії Густава фон Кара, 600 членів СА (воєнізованого формування Націонал-соціалістичної партії) оточили заклад, встановили навпроти його входу кулемет, а лідер НСДАП Адольф Гітлер, увійшовши в зал, заскочив на стіл, пострілом в стелю зупинив промовця і проголосив: «Національна революція почалась! Баварський уряд і уряд рейху позбавлені влади».
Під враженням “Походу на Рим” Муссоліні, Гітлер проголосив підготовку походу на Берлін для усунення від влади президента Фрідріха Еберта. Гітлер тут же проголосив фон Кара регентом Баварії, Людендорфа — головнокомандувачем німецькою армією, а самого себе — імперським канцлером.
9 листопада 1923 року нацисти тритисячною колоною, яку очолював Гітлер, Людендорф і Герінг попрямували до центру Мюнхена.
Біля міністерства оборони, шлях їм перегородили посилені наряди поліції, чисельністю сто осіб. Після нетривалих перемовин почалась перестрілка, в якій загинуло 16 нацистів і троє поліціянтів. По її завершенні Гітлер і Людендорф були заарештовані.
Протягом декількох днів після придушення путчу були заарештовані всі його лідери (крім Герінга і Гесса, які втекли до Австрії). Учасники ходи отримали тюремні терміни різної тривалості. Лише через дев’ять місяців ув’язнення, 20 грудня 1924 року Гітлер був звільнений по амністії.
Після його приходу до влади у Мюнхені був збудований пантеон пам’яті загиблих під час Пивного путчу нацистів. Зруйнований меморіал в 1947 році, а на його місці була встановлена дошка на честь поліціянтів, загиблих під час путчу.
