Європейське об’єднання з вугілля та сталі

Початок об’єднанню Європи заведено рахувати від 9 травня 1950 року, коли французький міністр закордонних справ Робер Шуман публічно виступив з ініціативою, яка мала б покласти край напруженості з ФРН, спричиненої активною експлуатацією Францією промислового потенціалу окупованих нею німецьких регіонів Рейнланд, Рур і Саар.

Ще напередодні з цього питання у Парижі пройшли таємні консультації із представниками країн Бенілюксу. Після цього суть ініціативи була доведена до відома канцлера Конрада Аденауера. Він цілковито схвалив намір поставити франко-німецьке виробництво вугілля і сталі під управління наддержавного керівного органу в рамках організації, відкритої для участі інших країн Європи.

Вже 20 червня у Парижі під головуванням Монне розпочала роботу міжнародна конференція. Вона мала узгодити митні тарифи, кредитно-фінансову політику, створити управлінські, контрольні й судові органи.

Робота зайняла більше часу, ніж очікувалось. Лише 18 квітня 1951 року Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, ФРН та Франція уклали Паризький договір терміном на 50 років, яким заснували першу європейську наднаціональну організацію — Європейське об’єднання з вугілля та сталі (ЄОВС) зі штаб-квартирою у Брюсселі.

Європейський економічний союз

1 січня 1973 року відбулось перше розширення ЄЕС. Цього разу з третьої спроби до спільноти приєднались Великобританія, яка свого часу відмовилась стати країною-засновницею. Після Суецької кризи королівство передумало. Проте його заявки двічі ветувались президентом Франції Шарлем де Голлем, а також тісно пов’язані з ним економічно Данія та Ірландія. У 1962 році де Голль заблокував й заявку Норвегії, якій зі вступом до ЄЕС не пощастило і після його відставки, — на цей раз намір уряду відхилили власні громадяни на референдумі.

Наступне розширення відбулось лише через 8 років, коли після падіння диктатури «Чорних полковників» членом європейських спільнот стала Греція. По смерті своїх авторитарних правителів 1 січня 1986 року членами ЄЕС стали Іспанія та Португалія.

Європейський союз

Цього ж, 1986 року, в Люксембурзі був підписаний Єдиний європейський акт, який вніс суттєві зміни до Римських договорів тридцятилітньої давнини. Його головна мета — створити єдиний внутрішній ринок, запровадити спільну політику в соціальній сфері, галузі науково-технологічного розвитку та охорони довкілля. Також документ поширював інтеграційний процес на сферу зовнішньої й безпекової політики.

Прагнення перейти на вищий щабель інтеграції, знайшло відбиток в укладеному 7 лютого 1992 року Маастрихтському договорі. У ньому в назві «Європейська Економічна Спільнота» відмовились від означення «економічна». Цим країни підкреслили намір перетворити об’єднання 12 країн на політичну інституцію.

Смерть коктейлів Молотова та традиція української корупції.

Сьогодні у випуску:

• сучасне озброєння з США, Британії, Польщі та Балтії;
• Тотальний Опір;
• ПЗРК Перун, Сокира Перуна та “син Перуна”;
• зелена енергетика через призму коктейлів Молотова;
• “слуги” уходять в ліси;
• кримінальні справи потрібно заводити на всіх;
• хабар нардепу Кузьміних в 500к грн;
• камерунець-ґвалтівник.

Як ефективно, а головне весело воювати та Теорія великого Порошенка.

3 лютого 1929 року у Відні завершився конгрес представників націоналістичних організацій, який проголосив створення Організації українських націоналістів. У роботі Конгресу брали участь делегати від Групи української національної молоді, Ліги українських націоналістів, Союзу української націоналістичної молоді, Української військової організації (УВО)

ОУН була підпільною організацією. Вона видавала легальні та нелегальні газети й журнали, дотримувалася військових методів керівництва, мала жорстко централізовану структуру.

Політична доктрина ОУН була сформульована в її програмних документах 1929 року, а в остаточному вигляді – у програмі, прийнятій її Великим збором у 1939 році. Вона ґрунтувалася на пріоритеті інтересів української нації, яка проголошувалась абсолютною цінністю, “найвищим типом людської спільноти”.

Метою організації було створення української самостійної соборної держави. Форми державної влади мали відповідати послідовним етапам державного будівництва. На етапі національної революції передбачалося встановлення національної диктатури, покликаної після відновлення державності здійснити невідкладні заходи з закріплення новоствореного режиму.

Глава держави повинен був створити законодавчі органи “на засаді представництва всіх організованих суспільних верств”.

Свою державну концепцію ОУН будувала виходячи з того, що українські землі окуповані Польщею та СРСР. Тому українські націоналісти не визнавали всі ті міжнародні акти, договори та домовленості, які роз’єднали українські землі, ліквідували українську державність.

Будівництво соборної незалежної України мало завершитися повним вигнанням з українських земель усіх окупантів. Виходячи із завдання створення української державності, ОУН закликала до боротьби проти польського та радянського режимів, підготовки до національної революції на всіх українських землях.

Як ефективно, а головне весело воювати та Теорія великого Порошенка.