Про офіси “вати”

Знищення та пошкодження майна п’ятої колони – це суттєвий вклад небайдужих патріотів та проукраїнських активістів в бюджет України. Пояснюємо чому.

По-перше, російський капітал, з якого фінансуються ОПЗЖ, Шарій, Український вибір Медведчука, витрачаються не на збільшення їх фінансового впливу, вуличні акції, посилення охорони чи скупку нерухомості, а на відновлення своїх офісів та виготовлення нової агітаційної продукції, які, зазвичай, пошкоджуються чи знищуються невідомими патріотами. Власне, ремонти офісів колаборантів чи друк їх газет, листівок або бордів – все одно здійснюється українськими компаніями, які платять податку до бюджету. Таким чином, своїми діями, невідомі патріоти чи проукраїнські активісти створюють для українських виробників можливості успішно працювати, і за рахунок коштів засланих РФ на розвиток ватного руху, – поповнювати державний бюджет.

Безперечно, усіма цими проросійськими пішаками повинні займатися державні органи: СБУ, МВС, Служба розвідки. Проте, це бій нашими «державниками» вже програний. Медійні активи скуплені колаборантами. Вони продовжують поширювати ідеї «руського міра» і гадити в голови українців.

Ми, як свідома частина суспільства, залишаємо за собою право на боротьбу із п’ятою колоною і їх проявами сепаратизму. Тому, чим більше акцій невідомих патріотів – тим більше грошей до бюджету.

Зрада від Офісу президента

В силу незрозумілих, прикрих, і, головне, зрадницьких обставин чи свідомих дій найближчого оточення президента – вбивці українських воїнів не понесуть жодного покарання.

Мова йде про те, що секретна операція із затримання 33 «вагнерівців» провалилася через злив інформації представниками Офісу Президента щодо її проведення. І це ніщо інше, як державна зрада.

Перше і головне питання: хто міг злити цю інформацію? Цікаво, що можливим винуватцем зриву операції у ЗМІ називають голову Офісу Президента – Андрія Єрмака. Він відмовився проходити поліграф стосовно причетності витоку секретних даних. А усі закиди голова Офісу Президента назвав – дезінформацією.

Проте, від заяв і слів факт не змінюється. «Вагнерівців» депортували до РФ. І вони, як і зрадники з оточення Зеленського, не понесуть жодного покарання. Принаймні, поки що…

Вий та скавчання “вати”

Рупори та глашатаї Кремля усіх рангів, після презентації ГО «Центурія», затягнули стару пісню на новий лад про «страшних націоналістів» та «активізацію радикалів».

Наприклад, така картинка склалася у ватній голові блогерки кремлівського видання «Страна.ua » – Олєсі Мєдвєдєвої.

У своєму матеріалі, цитуємо, вона зазначає: «У людей все маски какие-то одинаковые, какого-то лица».

Не без задоволення зазначимо безграмотність, що панує у голові блогерки, яка не зуміла розшифрувати прості культурні коди, знати про які, пані Олеся повинні були б ще зі шкільних уроків історії.

Проте ми, як авангард Нації, прекрасно знаємо не тільки історію України, але й історію нашої спільної славної європейської культури, тому і в якості символічних масок взяли ідею римських «личин», що закривали обличчя вершників і прапороносців.

Тож вий та скавчання ватних голів викликає у нас тільки сміх і відчуття того, що ми рухаємось правильним шляхом!

Білорусь і національний лідер

Революція – докорінна зміна суспільно-політичних, економічних, культурних поглядів та моральних переконань Нації. У цьому тексті мова піде не про Революцію Гідності її результати, досягнення і зради, а про паростки прояву національної свідомості у Білорусі.

Відсутність національного лідера, який би очолив протести і повів людей за собою, який би надихав їх на кардинальні зміни і давав протестуючим розуміння, що перемога буде за ними, є головним каменем спотиканням на шляху до національної революції. А ті обличчя опозиції, в яких білоруси вірили і яким давали кредит довіри – виявилися неспроможними стати на чолі протесту. Відсутність національного лідера також ускладнила ситуацію і тим, що в умовах коли влада відключила електронні засоби зв’язку, групи людей втратили координацію між собою і не змогли як слід згуртуватися та дати опір.

Таким чином, протест перетворюється на броунівський рух демонстрантів з переходом у локальні сутички із значно завищеними і краще підготовленими омонівцями, свавільні дії яких викликають відчуття несправедливості й розуміння того, що процес десовєтизації у Білорусі тільки починається. І це вже питання часу, коли він досягне свого апогею.  

Друге – це розподілення голосів. За тривалий час свого правління Лукашенко і підконтрольні йому структури, досконало вивчили методи фальсифікації та протягом 26 років вміло застосовували їх на практиці. Знову ж таки, відсутність у сучасної білоруської опозиції чіткої та радикальної риторики, і присутність закликів до мирного протесту, іще один показник того, що завдання з відстоювання результатів виборів лягає на плечі звичайних громадян без підтримки справжнього національного лідера.