Сьогодні у випуску:
- протести антивакцинаторів;
- зміни у Кабміні;
- Ярош, як радник міністра оборони;
- націоналісти на місцевих виборах.
Байрактар, ковідні закупівлі та розумніший за Ківу об’єктив від камери.
Категорія: Uncategorized
Розстріли в урочищі Сандармох
3 та 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох неподалік селища Медвежа Гора у Карелії радянська влада розстріляла 134 людини, які у «розстрільних списках» були позначені як «українські буржуазні націоналісти».
У серпні – вересні 1937 року керівництво Соловецької тюрми передало до НКВС 1116 довідок та тюремних справ на в’язнів, які підлягали страті.
27 жовтня 1937 року заступник начальника Адміністративно-господарського управління УНКВС Ленінградської області капітан держбезпеки капітан Михайло Матвєєв прийняв першу партію в’язнів. 208 осіб відповідно до протоколу № 81 того ж дня були вивезені до урочища Сандармох неподалік від селища Медвежа Гора у Карелії та розстріляні.
Щоб убезпечитись від спроб втечі та нападів на конвоїрів, решті ув’язнених, яких розстрілювали з 1 по 4 листопада, перед вивозом на страту зв’язували руки й ноги й затикали кляпом рота. Декого роздягали до спідньої білизни.
Ув’язнених відвозили в Сандармох, де капітан Матвєєв особисто щодня розстрілював від 180 до 265 в’язнів. 10 листопада 1937 року Матвєєв подав рапорт на ім’я заступника начальника УНКВД Ленінградської області В.Гаріна. У ньому він доповів про страту 1111 осіб із 1116 засуджених на смерть. З решти п’яти в’язнів один помер ще на Соловках, а чотирьох інших відправили до інших міст).
Переважну більшість українців, яким судилось потрапити до «Соловецького етапу», розстріляли 3 та 4 листопада 1937 року.
Зокрема, 3 листопада були розстріляні видатні представники українських політичних, військових, інженерних, наукових та мистецьких кіл.
Загалом у Сандармосі у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб. Це були переважно спецпоселенці й в’язні з Біломорсько-Балтійського каналу та Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителів навколишніх сіл.
На сьогодні на площі 10 гектарів виявлено 236 розстрільних ям.
Байрактар, ковідні закупівлі та розумніший за Ківу об’єктив від камери.
У Харкові націоналісти отримали високу підтримку на виборах
У Харкові 31 жовтня пройшли позачергові вибори на посаду міського голови. У перегонах за крісло мера брав участь також доброволець полку “Азов” Костянтин Немічев, який наразі є головою місцевого Нацкорпусу. Раніше його, як єдиного кандидата від проукраїнських сил, погодили осередки патріотичних партій Харкова. Ветеран набрав 5% (12 295 голосів), що є досить непоганим результатом для міста, і зараз пояснимо чому.
- Офіційні результати Немічева, які опублікував ЦВК, були занижені. Спостерігачі та громадянські організації зафіксували на виборах велику кількість фальсифікацій. Для того, щоб Терехов став переможцем в першому турі, в інших кандидатів, зокрема у Немічева, вкрали голоси. Тож реальна цифра вище 5%.
- Навіть 5% – це достойний результат для проукраїнського кандидата, враховуючи великий відсоток мешканців міста з проросійськими поглядами.
- Відсутність в ексазовця впливових покровителів, адмінресурсу та фінансування на передвиборчу кампанію. На інші політичні сили працюють мільйони доларів, схеми підкупу тощо. Результат у Харкові говорить сам за себе.
- Натомість кандидати, які б мали перевершити націоналістів, відверто пасуть задніх. Наприклад представниця “Слуг народу” Мустафаєва показала результат в 3%, при цьому маючи найбільшу кількість зовнішньої реклами. Також варто звернути увагу на показник представника партії Шарія, який набрав свій заслужений маргінальний мізер. Це і є реальна підтримка цих політичних сил.
Байрактар, ковідні закупівлі та розумніший за Ківу об’єктив від камери.
Листопадовий чин
Рішенням імператорів Німеччини та Австро-Угорщини 5 листопада 1916 року в межах колишньої російської території Царства Польського було створено державу Регентське Королівство Польща. За рік сформовано власні державні інституції, включаючи парламент, місцеві органи влади й армію. 7 жовтня 1918 року, коли капітуляція Австро-Угорщини й Німеччини у Першій Світовій війні стала справою часу, Королівство проголосило незалежність.
16 жовтня 1918 року, цісар Карл I в надії зберегти державність оприлюднив маніфест. Згідно з ним Австрія проголошувалася федеративною державою, а її народи отримували право на державність.
19 жовтня Українська Національна Рада проголосила створення Української держави. До неї входили всі українські етнічні території Галичини, Буковини й Закарпаття.
Проте наступного дня намісник Королівства Галичини та Володимирії генерал Карл Георг фон Гуйн відповів відмовою. 23 жовтня Євгену Петрушевичу її підтвердив прем’єр-міністр Австро-Угорщини, повідомивши про плани передати Галичину Польському королівству. Для цього 28 жовтня у Кракові була сформована відповідна комісія.
Збройне протистояння
Щоб запобігти переходу під владу Польщі, у ніч на 1 листопада 1918 року за ініціативою члена УНРади Костянтина Левицького та сотника Дмитра Вітовського 15-ий тернопільський, 19-ий львівський, 41-ий чернівецький полки, 30-ий, 50-ий та 90-ий курені Українських січових стрільців загальною чисельністю 2400 осіб зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові, Станіславі, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській, Коломиї, Снятині та Бориславі.
Надвечір 1 листопада у Львові почались вуличні бої, спочатку спонтанні між українськими й польськими активістами. Згодом й між військовими — близько 1200 українцям протистояло близько 700 поляків з-поміж колишніх солдатів австро-угорської армії. Запеклі бої почались 3 листопада, коли у Львів прибуло кілька сотень січових стрільців із Золочева і Рави-Руської. До 10 листопада січові стрільці взяли під контроль дві третини міста.
13 листопада 1918 року, зрікається свого престолу цісар Карла I. У цей день УНРада проголошує створення на території Галичини, Буковини й Закарпаття нової держави — Західноукраїнської Народної Республіки. Це привело до активізації боїв, які вдалось зупинити 16 листопада.
Тимчасовим перемир’ям скористалась армія Польського королівства. Розбивши 10 листопада під Перемишлем українські війська, польські дивізії взяли Львів в облогу і в ніч на 22 листопада зайняли його. Рештки українських підрозділів були змушені залишити місто і розміститись на його підступах зі сходу.
Загальна чисельність загиблих під час Листопадового повстання, яка стала початком Польсько-української війни, невідома.
Байрактар, ковідні закупівлі та розумніший за Ківу об’єктив від камери.