3 та 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох неподалік селища Медвежа Гора у Карелії радянська влада розстріляла 134 людини, які у «розстрільних списках» були позначені як «українські буржуазні націоналісти».
У серпні – вересні 1937 року керівництво Соловецької тюрми передало до НКВС 1116 довідок та тюремних справ на в’язнів, які підлягали страті.
27 жовтня 1937 року заступник начальника Адміністративно-господарського управління УНКВС Ленінградської області капітан держбезпеки капітан Михайло Матвєєв прийняв першу партію в’язнів. 208 осіб відповідно до протоколу № 81 того ж дня були вивезені до урочища Сандармох неподалік від селища Медвежа Гора у Карелії та розстріляні.
Щоб убезпечитись від спроб втечі та нападів на конвоїрів, решті ув’язнених, яких розстрілювали з 1 по 4 листопада, перед вивозом на страту зв’язували руки й ноги й затикали кляпом рота. Декого роздягали до спідньої білизни.
Ув’язнених відвозили в Сандармох, де капітан Матвєєв особисто щодня розстрілював від 180 до 265 в’язнів. 10 листопада 1937 року Матвєєв подав рапорт на ім’я заступника начальника УНКВД Ленінградської області В.Гаріна. У ньому він доповів про страту 1111 осіб із 1116 засуджених на смерть. З решти п’яти в’язнів один помер ще на Соловках, а чотирьох інших відправили до інших міст).
Переважну більшість українців, яким судилось потрапити до «Соловецького етапу», розстріляли 3 та 4 листопада 1937 року.
Зокрема, 3 листопада були розстріляні видатні представники українських політичних, військових, інженерних, наукових та мистецьких кіл.
Загалом у Сандармосі у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб. Це були переважно спецпоселенці й в’язні з Біломорсько-Балтійського каналу та Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителів навколишніх сіл.
На сьогодні на площі 10 гектарів виявлено 236 розстрільних ям.
Байрактар, ковідні закупівлі та розумніший за Ківу об’єктив від камери.
