Служба запорозьких козаків Священній Римській Імперії не обмежилася протиісламськими походами Северина Наливайка та Григорія Лободи для допомоги імператору Рудольфу ІІ в 1594 — 95 рр.
В 1618 р. у Європі розгорілася перша загальноєвропейська війна — Тридцятилітня і її головною ареною стала територія Священної Римської Імперії. Конфлікт гілок західного християнства — католицизму проти молодого протестантизму та відцентровані амбіції частини місцевих еліт Священної Римської Імперії призвели ледь не до розвалу цієї держави на чолі з династією Габсбургів.
У війні брали участь австрійські й іспанські Габсбурги, Баварія та німецькі католицькі князівства (за підтримки римського папського престолу) з одного боку, а проти них — блок німецьких протестантських князівств та Чехія, яким допомагали на певних етапах Данія, Швеція, Франція, Трансільванія, Англія й Голландія.
Імператор Священної Римської Імперії Фердинанд ІІІ Габсбург, чудово знав до кого можна звернутися за допомогою — до Запорозької Січі. У 1631 р. козаки прибули на службу до генералісимуса Священної Римської імперії Альбрехта фон Валленштейна — 2000 запорожців брали участь у бойових діях у Сілезії проти ворожої імперії саксонської армії. Запорожці складали ескадрони легкої кінноти у підрозділах імперських генералів Верта й Галласа.
Повоювали козаки і на інших теренах Західної Європи. Так у №81 тижневика «Gazette de France» за 1631 р. знаходимо відомості про 4-тисячний загін козацької кінноти полковника Тараського, який під прапорами імператора Священної Римської Імперії воював у Люксембурзі, Фландрії та Пікардії проти французьких військ генерала де Суассона. Перша сутичка була невдалою для козаків, але в другій вони повністю реабілітувалися: «Козаки напали на французів зі страшним криком; наші люди (французи), не звикли до такого крику, так злякалися, що почали тікати і відступили до болота на іншому березі річки…».
Імперське командування створювало із запорожців легкі кавалерійські полки та ескадрони, які здійснювали проникаючі рейди до північної та північно-східної Франції. Так у лютому 1636 р. 2-тисячний кінний полк запорожців через річку Маас біля Вердена увірвався до провінції Шампань, розгромив війська французів, що розквартирувалися там, і з багатою здобиччю повернувся до місця базування військ Священної Римської Імперії в Люксембурзі.
Та восени 1636 р. козаки повернулися додому. Умови служби козаків завжди визначалися в контрактах. Простий козак отримував щомісяця до 6 талярів, а полковник — 200 талярів, що на ті часи було немалою сумою. Невиплата обіцяної платні призвела до конфлікту козаків з імперськими воєначальниками та виходу Війська Запорозького з війни. Можливо саме відсутність козацької кінноти в армії Священної Римської Імперії не дала їй змоги придушити протестанських заколотників і завдати поразки їх союзникам у Тридцятирічній війні.
