Документ, створення якого сьогодні святкує вся країна, не має нічого спільного з Україною, принаймні такою, якою бачимо її ми, українські Nаціоналісти. Її створення й прийняття максимально затягували. Старі червоні директори, які після відновлення української Незалежності посіли місця у Верховній Раді, не могли домовитись між собою, наскільки ця Конституція буде не українською.
▪️ Тому той факт, що Головний Закон у нас не працює, радше радує, ніж засмучує — адже є розуміння в потребі реформування всієї системи, починаючи від самих засад.
▪️ Ти можеш заперечити, мовляв, як же Конституція не працює?
Простий приклад. Одна з небагатьох статей Закону, яка дійсно корисна та має сенс, проголошує шлюб союзом чоловіка та жінки. Базова цінність, яка тримається на здоровому глузді.
Тим не менш, цей пункт неодноразово піддавався сумніву як різними дегенеративними групами грантожерів, так і держави, яка охороняє їх паради за будь-яку ціну. Що до початку Великої війни, що зараз.
За 28 років Конституція змінювалась 8 разів — тобто частіше за зміну складу парламенту. У ній незмінною залишається назва Кіровоградської області, але при цьому на вищому рівні закріплюється бажання стати частиною тимчасових політичних та військових союзів.
▪️ І що найгірше, Конституція закріплює фундаментально хибну надцінність для держави — окрему людину. Ту саму, яка живе в середньому 70 років та яку неможливо уніфікувати в один термін.
Натомість справжня довговічна цінність, традиційна родина, яка є прямим утіленням “мертвих, живих та ненароджених”, лишається поза увагою. Саме єднанням родин, а не окремих людей, твориться національним організм, для захисту якого й існує державний механізм. Без нації як сукупності родин потреба в державі втрачає всякий сенс, як втрачає сенс обладунок без лицаря.
▪️ Добре, якщо чинна Конституція не відповідає українським інтересам, тоді треба звернутись до досвіду минулих поколінь.
Але парадокс: жодна Конституція України, яка претендувала на цей статус, не працювала насправді. Коротко про кожну із них:
- Конституція Пилипа Орлика не була впроваджена, бо на українських землях владарювали московити й поляки;
- Конституція Кирило-Мефодіївського братства була не втілена, бо саме братство було репресованим російською владою;
- Конституція Миколи Міхновського не знайшла реалізації, оскільки його партія так й не прийшла до влади;
- Конституція УНР 1918-го року була прийнята в день Гетьманської Консервативної Революції, пізніше до неї не повертались;
- Конституція УНР 1921-го писалась в екзилі і ніколи не була реалізована;
- Конституція Миколи Сціборського мала найбільше шансів на реалізацію та була частково впроваджена в житті повстанських республік УПА (особливо Колківської Республіки), одна війна УПА на 2 фронти не дозволила запровадити стабільний конституційний лад;
- про Конституцію УРСР навіть згадувати смішно.
Єдиний Головний Закон в історії України, який дійсно працював, не претендував на горде звання Конституції — це були Закони про тимчасовий державний устрій України гетьмана Павла Скоропадського. Символічно, що дотримання цих Законів гарантувало Українській Державі розвиток та стабільність.
А чим закінчилась відмова від них — нам добре відомо.
▪️ Справжня Українська Конституція ще має бути написаною та прийнятою. Вона має бути створеною українцями для українців й бути про Український Порядок, який нам ще належить створити.
А поки будемо наближати творення нашої спільної мрії — Великої України.
Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook ▫️
▫️YouTube▫️
▫️Instagram▫️
